Дїяння 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
1А један човек, по имену Ананија, са женом својом Сапфиром продаде њиву,
2та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
2и сакри од новаца са знањем и жене своје, и донесавши један део метну апостолима пред ноге.
3Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
3А Петар рече: Ананија! Зашто напуни сотона срце твоје да слажеш Духу Светоме и сакријеш од новаца што узе за њиву?
4Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
4Кад је била у тебе не беше ли твоја? И кад је продаде не беше ли у твојој власти? Зашто си дакле такву ствар метнуо у срце своје? Људима ниси слагао него Богу.
5Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
5А кад чу Ананија речи ове паде и издахну; и уђе велики страх у све који слушаху ово.
6Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
6А момци ушавши узеше га и изнесоше те закопаше.
7І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
7А кад прође око три сата, уђе и жена његова не знајући шта је било.
8Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
8А Петар јој одговори: Кажи ми јесте ли за толико дали њиву? А она рече: Да, за толико.
9Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
9А Петар јој рече: Зашто се договористе да искушате Духа Господњег? Гле ноге оних који твог мужа закопаше пред вратима су, и изнеће те.
10Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
10И одмах падну пред ногама његовим и издахну. А момци ушавши нађоше је мртву и изнесоше је и закопаше код мужа њена.
11І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
11И уђе велики страх у сву цркву и у све који чуше ово.
12Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
12А рукама апостолским учинише се многи знаци и чудеса међу људима; и беху сви једнодушно у трему Соломуновом.
13З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
13А од осталих нико не смејаше приступити њима; него их хваљаше народ.
14І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
14А све више пристајаху они који вероваху Господа, мноштво људи и жена,
15Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
15тако да и по улицама изношаху болеснике и метаху на постељама и на носилима, да би кад прође Петар барем сенка његова осенила кога од њих.
16Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
16А долажаху многи и из околних градова у Јерусалим, и доношаху болеснике и које мучаху нечисти духови; и сви оздрављаху.
17Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
17Али устаде поглавар свештенички и сви који беху с њим, од јереси садукејске, и напунише се зависти,
18і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
18и дигоше руке своје на апостоле, и метнуше их у општи затвор.
19Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
19А анђео Господњи отвори ноћу врата тамничка, и изведавши их рече:
20Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
20Идите и станите у цркви те говорите народу све речи овог живота.
21Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
21А кад они чуше, уђоше ујутру у цркву, и учаху. А кад дође поглавар свештенички и који беху с њим, сазваше сабор и све старешине од синова Израиљевих, и послаше у тамницу да их доведу.
22Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
22А кад слуге отидоше, не нађоше их у тамници; онда се вратише и јавише им
23говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
23говорећи: Тамницу нађосмо закључану са сваком тврђом и чуваре где стоје пред вратима; али кад отворисмо, унутра ниједног не нађосмо.
24Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
24А кад чуше ове речи поглавар свештенички и војвода црквени и остали главари свештенички, не могаху им се начудити шта би то сад било.
25Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
25А неко дође и јави им говорећи: Ено они људи што их бацисте у тамницу, стоје у цркви и уче народ.
26Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
26Тада отиде војвода с момцима и доведе их не на силу: јер се бојаху народа да их не побије камењем.
27І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
27А кад их доведоше, поставише их пред сабор, и запита их поглавар свештенички говорећи:
28кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
28Не запретисмо ли вам оштро да не учите у ово име? И гле, напунисте Јерусалим својом науком, и хоћете да баците на нас крв овог човека.
29Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
29А Петар и апостоли одговарајућу рекоше: Већма се треба Богу покоравати неголи људима.
30Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
30Бог отаца наших подиже Исуса, ког ви убисте обесивши на дрво.
31Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
31Овог Бог десницом својом узвиси за поглавара и спаса, да да Израиљу покајање и опроштење греха.
32І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
32И ми смо Његови сведоци ових речи и Дух Свети ког Бог даде онима који се Њему покоравају.
33Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
33А кад они чуше врло се расрдише, и мишљаху да их побију.
34Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
34Али онда устаде у скупштини један фарисеј по имену Гамалиило, законик, поштован од свега народа, и заповеди да апостоли мало изиђу напоље,
35і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
35па рече њима: Људи Израиљци! Гледајте добро за ове људе шта ћете чинити;
36Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
36јер пре ових дана уста Тевда, говорећи да је он нешто, за којим пристаде људи на број око четири стотине; он би убијен, и сви који га слушаху разиђоше се и пропадоше.
37Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
37Потом уста Јуда Галилејац, у дане преписа, и одвуче доста људи за собом; и он погибе, и сви који га слушаху разасуше се.
38А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
38И сад вам кажем: прођите се ових људи и оставите их; јер ако буде од људи овај савет или ово дело, поквариће се.
39коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
39Ако ли је од Бога, не можете га покварити, да се како не нађете као богоборци.
40Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
40Онда га послушаше, и дозвавши апостоле избише их, и запретише им да не говоре у име Исусово, и отпустише их.
41Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
41А они онда отидоше од сабора радујући се што се удостојише примити срамоту за име Господа Исуса.
42І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
42А сваки дан у цркви и по кућама не престајаху учити и проповедати јеванђеље о Исусу Христу.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.