Дїяння 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
1Дар ун ом, нумит Анания, а вындут о мошиоарэ, ку невастэ-са Сафира,
2та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
2ши а оприт о парте дин прец ку штиря невестей луй, апой а адус партя чялалтэ ши а пус-о ла пичоареле апостолилор.
3Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
3Петру й-а зис: „Анания, пентру че ць-а умплут Сатана инима ка сэ минць пе Духул Сфынт ши сэ аскунзь о парте дин прецул мошиоарей?
4Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
4Дакэ н-о виндяй, ну рэмыня еа а та? Ши, дупэ че ай вындут-о, ну путяй сэ фачь че врей ку прецул ей? Кум с-а путут наште ун астфел де гынд ын инима та? Н-ай минцит пе оамень, чи пе Думнезеу.”
5Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
5Анания, кынд а аузит кувинтеле ачестя, а кэзут жос ши шь-а дат суфлетул. О маре фрикэ а апукат пе тоць чей че аскултау ачесте лукрурь.
6Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
6Флэкэий с-ау скулат, л-ау ынвелит, л-ау скос афарэ ши л-ау ынгропат.
7І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
7Кам дупэ трей часурь, а интрат ши невастэ-са, фэрэ сэ штие че се ынтымпласе.
8Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
8Петру й-а зис: „Спуне-мь, ку атыт аць вындут мошиоара?” „Да”, а рэспунс еа, „ку атыта.”
9Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
9Атунч, Петру й-а зис: „Кум де в-аць ынцелес ынтре вой сэ испитиць пе Духул Домнулуй? Ятэ пичоареле челор че ау ынгропат пе бэрбатул тэу сунт ла ушэ ши те вор луа ши пе тине.”
10Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
10Еа а кэзут ындатэ ла пичоареле луй ши шь-а дат суфлетул. Кынд ау интрат флэкэий, ау гэсит-о моартэ; ау скос-о афарэ ши ау ынгропат-о лынгэ бэрбатул ей.
11І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
11О маре фрикэ а купринс тоатэ адунаря ши пе тоць чей че ау аузит ачесте лукрурь.
12Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
12Прин мыниле апостолилор се фэчяу мулте семне ши минунь ын нород. Тоць стэтяу ымпреунэ ын придворул луй Соломон
13З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
13ши ничунул дин чейлалць ну кутеза сэ се липяскэ де ей, дар нородул ый лэуда ын гура маре.
14І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
14Нумэрул челор че кредяу ын Домнул, бэрбаць ши фемей, се мэря тот май мулт,
15Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
15пынэ аколо кэ скотяу пе болнавь кяр пе улице ши ый пуняу пе патурь ши пе аштернутурь, пентру ка, атунч кынд ва трече Петру, мэкар умбра луй сэ трякэ песте вреунул дин ей.
16Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
16Мулцимя, де асеменя, алерга ла Иерусалим, дин четэциле вечине, ши адучя пе чей болнавь ши пе чей кинуиць де духурь некурате: ши тоць се виндекау.
17Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
17Ынсэ мареле преот ши тоць чей че ерау ымпреунэ ку ел, адикэ партида садукеилор, с-ау скулат плинь де пизмэ,
18і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
18ау пус мыниле пе апостоль ши й-ау арункат ын темница де обште.
19Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
19Дар ун ынӂер ал Домнулуй а дескис ушиле темницей, ноаптя, й-а скос афарэ ши ле-а зис:
20Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
20„Дучеци-вэ, стаць ын Темплу ши вестиць нородулуй тоате кувинтеле веций ачестея.”
21Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
21Кынд ау аузит ей ачесте ворбе, ау интрат дис-де-диминяцэ ын Темплу ши ау ынчепут сэ ынвеце пе нород. Мареле преот ши чей че ерау ку ел ау венит пе неаштептате, ау адунат соборул ши пе тоатэ бэтрынимя фиилор луй Исраел ши ау тримис ла темницэ сэ адукэ пе апостоль.
22Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
22Апрозий, ла вениря лор, ну й-ау гэсит ын темницэ. С-ау ынторс ши ау спус астфел:
23говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
23„Темница ам гэсит-о ынкуятэ ку тоатэ грижа, ши пе пэзиторь стынд ын пичоаре ла ушь, дар, кынд ам дескис, н-ам гэсит пе нимень ынэунтру.”
24Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
24Кынд ау аузит ачесте ворбе, кэпитанул Темплулуй ши преоций чей май де сямэ ау рэмас ынмэрмуриць ши ну штияу че сэ крядэ деспре апостоль ши деспре урмэриле ачестей ынтымплэрь.
25Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
25Чинева а венит ши ле-а спус: „Ятэ кэ оамений пе каре й-аць бэгат ын темницэ стау ын Темплу ши ынвацэ пе нород.”
26Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
26Атунч, кэпитанул Темплулуй а плекат ку апрозий ши й-ау адус, дар ну ку сила, кэч се темяу сэ ну фие учишь ку петре де нород.
27І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
27Дупэ че й-ау адус, й-ау пус ынаинтя соборулуй. Ши мареле преот й-а ынтребат астфел:
28кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
28„Ну в-ам порунчит ной ку тот динадинсул сэ ну ынвэцаць пе нород ын Нумеле ачеста? Ши вой ятэ кэ аць умплут Иерусалимул ку ынвэцэтура воастрэ ши кэутаць сэ арункаць асупра ноастрэ сынӂеле ачелуй Ом.”
29Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
29Петру ши апостолий чейлалць, дрепт рэспунс, й-ау зис: „Требуе сэ аскултэм май мулт де Думнезеу декыт де оамень!
30Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
30Думнезеул пэринцилор ноштри а ынвият пе Исус, пе каре вой Л-аць оморыт, атырнынду-Л пе лемн.
31Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
31Пе ачест Исус, Думнезеу Л-а ынэлцат ку путеря Луй ши Л-а фэкут Домн ши Мынтуитор, ка сэ дя луй Исраел покэинца ши ертаря пэкателор.
32І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
32Ной сунтем марторь ай ачестор лукрурь, ка ши Духул Сфынт, пе каре Л-а дат Думнезеу челор че аскултэ де Ел.”
33Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
33Кынд ау аузит ей ачесте ворбе, ый тэя ла инимэ ши с-ау сфэтуит сэ-й омоаре.
34Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
34Дар ун фарисеу нумит Гамалиел, ун ынвэцэтор ал Леӂий прецуит де тот нородул, с-а скулат ын пичоаре ын собор ши а порунчит сэ скоатэ пуцин афарэ пе апостоль.
35і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
35Апой ле-а зис: „Бэрбаць исраелиць, луаць сяма бине че авець де гынд сэ фачець оаменилор ачестора.
36Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
36Кэч ну демулт с-а ивит Теуда, каре зичя кэ ел есте чева ши ла каре с-ау алипит апроапе патру суте де бэрбаць. Ел а фост оморыт, ши тоць чей че ыл урмасерэ ау фост рисипиць ши нимичиць.
37Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
37Дупэ ел с-а ивит Иуда Галилеянул, пе время ынскриерий, ши а трас мулт нород де партя луй: а перит ши ел, ши тоць чей че-л урмасерэ ау фост рисипиць.
38А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
38Ши акум, еу вэ спун: Ну май некэжиць пе оамений ачештя ши лэсаци-й ын паче! Дакэ ынчеркаря сау лукраря ачаста есте де ла оамень, се ва нимичи;
39коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
39дар, дакэ есте де ла Думнезеу, н-о вець путя нимичи. Сэ ну вэ помениць кэ луптаць ымпотрива луй Думнезеу.”
40Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
40Ей ау аскултат де ел. Ши, дупэ че ау кемат пе апостоль, ау пус сэ-й батэ ку нуеле, й-ау оприт сэ ворбяскэ ын Нумеле луй Исус ши ле-ау дат друмул.
41Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
41Ей ау плекат динаинтя соборулуй ши с-ау букурат кэ ау фост ынвредничиць сэ фие батжокориць пентру Нумеле Луй.
42І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
42Ши ын фиекаре зи, ын Темплу ши акасэ, ну ынчетау сэ ынвеце пе оамень ши сэ вестяскэ Евангелия луй Исус Христос.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.