Дїяння 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?
1Мареле преот а зис: „Аша стау лукруриле?”
2Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,
2Штефан а рэспунс: „Фрацилор ши пэринцилор, аскултаць! Думнезеул славей С-а арэтат пэринтелуй ностру Авраам, кынд ера ын Месопотамия, ынаинте ка сэ се ашезе ын Харан.
3і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
3Ши й-а зис: ‘Ешь дин цара та ши дин фамилия та ши ду-те ын цара пе каре ць-о вой арэта.’
4Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
4Ел а ешит атунч дин цара халдеенилор ши с-а ашезат ын Харан. Де аколо, дупэ моартя татэлуй сэу, Думнезеу л-а стрэмутат ын цара ачаста, ын каре локуиць вой акум.
5І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.
5Дин цара ачея ну й-а дат нимик ын стэпынире, нич мэкар о палмэ де лок, чи й-а фэгэдуит кэ й-о ва да ын стэпынире луй ши семинцей луй дупэ ел, мэкар кэ н-авя ничун копил.
6Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
6Думнезеу й-а спус кэ сэмынца луй ва локуи ынтр-о царэ стрэинэ, ва фи робитэ ши ва фи кинуитэ патру суте де ань.
7А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому.
7‘Дар нямул кэруя ый вор фи робь, ыл вой жудека Еу’, а зис Думнезеу. ‘Дупэ ачея, вор еши ши-Мь вор служи ын локул ачеста.’
8І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
8Апой й-а дат легэмынтул тэерий ымпрежур, ши астфел Авраам, кынд а нэскут пе Исаак, л-а тэят ымпрежур ын зиуа а опта, Исаак а нэскут ши а тэят ымпрежур пе Иаков, ши Иаков, пе чей дойспрезече патриархь.
9А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог,
9Яр патриархий, каре пизмуяу пе Иосиф, л-ау вындут, ка сэ фие дус ын Еӂипт. Дар Думнезеу а фост ку ел
10і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
10ши л-а избэвит дин тоате неказуриле луй; й-а дат ынцелепчуне ши тречере ынаинтя луй Фараон, ымпэратул Еӂиптулуй, каре л-а пус дрегэтор песте Еӂипт ши песте тоатэ каса луй.
11Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
11А венит о фоамете ын тот Еӂиптул ши Канаанул. Невоя ера маре, ши пэринций ноштри ну гэсяу меринде.
12Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш.
12Иаков а аузит кэ ын Еӂипт ера грыу ши а тримис пе пэринций ноштри ынтыяшь датэ аколо.
13А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.
13Ши кынд ау венит а доуа оарэ, Иосиф а фост куноскут де фраций сэй, ши Фараон а афлат дин че ням ера Иосиф.
14Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
14Апой, Иосиф а тримис сэ кеме пе татэл сэу Иаков ши пе тоатэ фамилия луй, шаптезечь ши чинч де суфлете.
15Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
15Иаков с-а коборыт ын Еӂипт, унде а мурит, ел ши пэринций ноштри.
16і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
16Ши ау фост стрэмутаць ла Сихем ши пушь ын мормынтул пе каре ыл кумпэрасе Авраам ку о сумэ де бань де ла фиий луй Емор, ын Сихем.
17Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
17Се апропия время кынд требуя сэ се ымплиняскэ фэгэдуинца пе каре о фэкусе Думнезеу луй Авраам. Нородул а крескут ши с-а ынмулцит ын Еӂипт,
18аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа.
18пынэ кынд с-а ридикат ун алт ымпэрат, каре ну куноштя пе Иосиф.
19Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
19Ымпэратул ачеста а унелтит ымпотрива нямулуй ностру ши а кинуит пе пэринций ноштри, пынэ аколо ка сэ-шь лепеде прунчий, ка сэ ну трэяскэ.
20Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його.
20Пе время ачаста с-а нэскут Мойсе, каре ера фрумос ынаинтя луй Думнезеу. Ел а фост хрэнит трей лунь ын каса татэлуй сэу.
21Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
21Ши кынд а фост лепэдат, л-а луат фийка луй Фараон ши л-а крескут ка пе копилул ей.
22І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
22Мойсе а ынвэцат тоатэ ынцелепчуня еӂиптенилор ши ера путерник ын кувинте ши ын фапте.
23Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
23Ел авя патрузечь де ань кынд й-а венит ын инимэ доринца сэ черчетезе пе фраций сэй, пе фиий луй Исраел.
24І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина.
24А вэзут пе унул дин ей суферинд недрептате, й-а луат апэраря, а рэзбунат пе чел асуприт ши а оморыт пе еӂиптян.
25Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
25Кредя кэ фраций луй вор причепе кэ Думнезеу, прин мына луй, ле ва да избэвиря, дар н-ау причепут.
26Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
26А доуа зи, кынд се бэтяу ей, Мойсе а венит ын мижлокул лор ши й-а ындемнат ла паче. ‘Оаменилор’, а зис ел, ‘вой сунтець фраць; де че вэ недрептэциць унул пе алтул?’
27Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
27Дар чел че недрептэця пе апроапеле сэу л-а ымбрынчит ши й-а зис: ‘Чине те-а пус пе тине стэпынитор ши жудекэтор песте ной?
28Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
28Врей сэ мэ оморь ши пе мине кум ай оморыт ерь пе еӂиптян?’
29Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
29Ла аузул ачестор ворбе, Мойсе а фуӂит ши с-а дус де а локуит ка стрэин ын пэмынтул Мадиан, унде а нэскут дой фий.
30А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
30Песте патрузечь де ань, и с-а арэтат ун ынӂер ын пустиул мунтелуй Синай, ын пара фокулуй унуй руг.
31Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
31Мойсе, кынд л-а вэзут, с-а мират де арэтаря ачаста ши, пе кынд се апропия сэ вадэ че есте, а аузит гласул Домнулуй,
32Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
32каре й-а зис: ‘Еу сунт Думнезеул пэринцилор тэй, Думнезеул луй Авраам, Думнезеул луй Исаак ши Думнезеул луй Иаков.’ Ши Мойсе, тремурынд, н-а ындрэзнит сэ се уйте.
33Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, — земля сьвята.
33Домнул й-а зис: ‘Скоате-ць ынкэлцэминтя дин пичоаре, кэч локул пе каре стай есте ун пэмынт сфынт.
34Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
34Ам вэзут суферинца попорулуй Меу, каре есте ын Еӂипт, ле-ам аузит ӂеметеле ши М-ам коборыт сэ-й избэвеск. Акум, ду-те, те вой тримите ын Еӂипт.’
35Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
35Пе ачест Мойсе де каре се лепэдасерэ ей, кынд ау зис: ‘Чине те-а пус пе тине стэпынитор ши жудекэтор?’ Думнезеу л-а тримис ка стэпынитор ши избэвитор, ку ажуторул ынӂерулуй, каре и се арэтасе ын руг.
36Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років.
36Ел й-а скос дин Еӂипт ши а фэкут минунь ши семне ын Еӂипт, ла Маря Рошие ши ын пустиу, патрузечь де ань.
37Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
37Ачест Мойсе а зис фиилор луй Исраел: ‘Домнул Думнезеул востру вэ ва ридика динтре фраций воштри ун Пророк ка мине: де Ел сэ аскултаць.’
38Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
38Ел есте ачела каре, ын адунаря исраелицилор дин пустиу, ку ынӂерул каре й-а ворбит пе мунтеле Синай ши ку пэринций ноштри, а примит кувинте вий, ка сэ ни ле дя ноуэ.
39Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
39Пэринций ноштри н-ау врут сэ-л аскулте, чи л-ау несокотит ши, ын инимиле лор, с-ау ынторс спре Еӂипт
40говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним.
40ши ау зис луй Аарон: ‘Фэ-не ниште думнезей, каре сэ мяргэ ынаинтя ноастрэ, кэч ачест Мойсе, каре не-а скос дин цара Еӂиптулуй, ну штим че с-а фэкут.’
41І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
41Ши ын зилеле ачеля, ау фэкут ун вицел, ау адус жертфэ идолулуй ши с-ау букурат де лукрул мынилор лор.
42Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
42Атунч, Думнезеу С-а ынторс де ла ей ши й-а дат сэ се ынкине оштирий черулуй, дупэ кум есте скрис ын картя пророчилор: ‘Мь-аць адус вой вите жунгияте ши жертфе тимп де патрузечь де ань ын пустиу, касэ а луй Исраел?
43Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
43Аць пуртат кортул луй Молох ши кипул стелей зеулуй Ремфан, кипуриле ачеля, пе каре ле-аць фэкут ка сэ вэ ынкинаць лор! Де ачея вэ вой стрэмута динколо де Бабилон.’
44Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
44Пэринций ноштри авяу ын пустиу кортул ынтылнирий, аша кум ыл рындуисе Чел че а спус луй Мойсе сэ-л факэ дупэ кипул пе каре-л вэзусе.
45Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових.
45Ши пэринций ноштри л-ау адус, ла рындул лор, суб повэцуиря луй Иосуа, кынд ау интрат ын цара стэпынитэ де нямуриле пе каре Думнезеу ле-а изгонит динаинтя пэринцилор ноштри, ши а рэмас аколо пынэ ын зилеле луй Давид.
46Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
46Давид а кэпэтат милэ ынаинтя луй Думнезеу ши а черут сэ ридиче о локуинцэ пентру Думнезеул луй Иаков.
47Соломон же збудував йому храм.
47Ши Соломон а фост ачела каре Й-а зидит о касэ.
48Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
48Дар Чел Пряыналт ну локуеште ын локашурь фэкуте де мынь оменешть, кум зиче пророкул:
49Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
49‘Черул есте скаунул Меу де домние, ши пэмынтул есте аштернутул пичоарелор Меле. Че фел де касэ Ымь вець зиди вой Мие, зиче Домнул, сау каре ва фи локул Меу де одихнэ?
50Хиба не моя рука зробила се все?
50Н-а фэкут мына Мя тоате ачесте лукрурь?’…
51Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
51Оамень тарь ла чербиче, нетэяць ымпрежур ку инима ши ку урекиле! Вой тотдяуна вэ ымпотривиць Духулуй Сфынт. Кум ау фэкут пэринций воштри, аша фачець ши вой.
52Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
52Пе каре дин пророчь ну й-ау пригонит пэринций воштри? Ау оморыт пе чей че вестяу май динаинте вениря Челуй Неприхэнит, пе каре Л-аць вындут акум ши Л-аць оморыт,
53Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
53вой, каре аць примит Леӂя датэ прин ынӂерь, ши н-аць пэзит-о!…”
54Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
54Кынд ау аузит ей ачесте ворбе, ый тэя пе инимэ ши скрышняу дин динць ымпотрива луй.
55Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога,
55Дар Штефан, плин де Духул Сфынт, шь-а пиронит окий спре чер, а вэзут слава луй Думнезеу ши пе Исус стынд ын пичоаре ла дряпта луй Думнезеу
56і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
56ши а зис: „Ятэ, вэд черуриле дескисе ши пе Фиул омулуй стынд ын пичоаре ла дряпта луй Думнезеу.”
57Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него,
57Ей ау ынчепут атунч сэ рэкняскэ, шь-ау аступат урекиле ши с-ау нэпустит тоць ынтр-ун гынд асупра луй.
58і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
58Л-ау тырыт афарэ дин четате ши л-ау учис ку петре. Марторий шь-ау пус хайнеле ла пичоареле унуй тынэр, нумит Саул.
59і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
59Ши арункау ку петре ын Штефан, каре се руга ши зичя: „Доамне Исусе, примеште духул меу!”
60Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
60Апой, а ынӂенункят ши а стригат ку глас таре: „Доамне, ну ле цине ын сямэ пэкатул ачеста!” Ши дупэ ачесте ворбе, а адормит.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.