Дїяння 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
1He came to Derbe and Lystra; and behold, a certain disciple was there, named Timothy, the son of a Jewess who believed, but his father was a Greek.
2що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
2The brothers who were at Lystra and Iconium gave a good testimony about him.
3Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
3Paul wanted to have him go out with him, and he took and circumcised him because of the Jews who were in those parts, for they all knew that his father was a Greek.
4Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
4As they went on their way through the cities, they delivered the decrees to them to keep which had been ordained by the apostles and elders who were at Jerusalem.
5Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
5So the assemblies were strengthened in the faith, and increased in number daily.
6Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
6When they had gone through the region of Phrygia and Galatia, they were forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia.
7Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
7When they had come opposite Mysia, they tried to go into Bithynia, but the Spirit didn’t allow them.
8Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
8Passing by Mysia, they came down to Troas.
9І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
9A vision appeared to Paul in the night. There was a man of Macedonia standing, begging him and saying, “Come over into Macedonia and help us.”
10Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
10When he had seen the vision, immediately we sought to go out to Macedonia, concluding that the Lord had called us to preach the Good News to them.
11Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
11Setting sail therefore from Troas, we made a straight course to Samothrace, and the day following to Neapolis;
12а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
12and from there to Philippi, which is a city of Macedonia, the foremost of the district, a Roman colony. We were staying some days in this city.
13А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
13On the Sabbath day we went outside of the city by a riverside, where we supposed there was a place of prayer, and we sat down and spoke to the women who had come together.
14І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
14A certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, one who worshiped God, heard us. The Lord opened her heart to listen to the things which were spoken by Paul.
15Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
15When she and her household were baptized, she begged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come into my house and stay.” So she persuaded us.
16Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
16As we were going to prayer, a certain girl having a spirit of divination met us, who brought her masters much gain by fortune telling.
17Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
17Following Paul and us, she cried out, “These men are servants of the Most High God, who proclaim to us a way of salvation!”
18Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
18She was doing this for many days. But Paul, becoming greatly annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her!” It came out that very hour.
19Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
19But when her masters saw that the hope of their gain was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace before the rulers.
20І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
20When they had brought them to the magistrates, they said, “These men, being Jews, are agitating our city
21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
21and advocate customs which it is not lawful for us to accept or to observe, being Romans.”
22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
22The multitude rose up together against them and the magistrates tore their clothes from them, then commanded them to be beaten with rods.
23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
23When they had laid many stripes on them, they threw them into prison, charging the jailer to keep them safely.
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
24Having received such a command, he threw them into the inner prison and secured their feet in the stocks.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
25But about midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
26Suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken; and immediately all the doors were opened, and everyone’s bonds were loosened.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
27The jailer, being roused out of sleep and seeing the prison doors open, drew his sword and was about to kill himself, supposing that the prisoners had escaped.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
28But Paul cried with a loud voice, saying, “Don’t harm yourself, for we are all here!”
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
29He called for lights, sprang in, fell down trembling before Paul and Silas,
30а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
30brought them out, and said, “Sirs, what must I do to be saved?”
31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
31They said, “Believe in the Lord Jesus Christ, and you will be saved, you and your household.”
32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
32They spoke the word of the Lord to him, and to all who were in his house.
33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
33He took them the same hour of the night and washed their stripes, and was immediately baptized, he and all his household.
34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
34He brought them up into his house and set food before them, and rejoiced greatly with all his household, having believed in God.
35Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
35But when it was day, the magistrates sent the sergeants, saying, “Let those men go.”
36Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
36The jailer reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go; now therefore come out and go in peace.”
37Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
37But Paul said to them, “They have beaten us publicly without a trial, men who are Romans, and have cast us into prison! Do they now release us secretly? No, most certainly, but let them come themselves and bring us out!”
38Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
38The sergeants reported these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Romans,
39І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
39and they came and begged them. When they had brought them out, they asked them to depart from the city.
40І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.
40They went out of the prison and entered into Lydia’s house. When they had seen the brothers, they encouraged them, then departed.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.