Дїяння 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
1Some men came down from Judea and taught the brothers, “Unless you are circumcised after the custom of Moses, you can’t be saved.”
2Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
2Therefore when Paul and Barnabas had no small discord and discussion with them, they appointed Paul, Barnabas, and some others of them to go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.
3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
3They, being sent on their way by the assembly, passed through both Phoenicia and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles. They caused great joy to all the brothers.
4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
4When they had come to Jerusalem, they were received by the assembly and the apostles and the elders, and they reported everything that God had done with them.
5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
5But some of the sect of the Pharisees who believed rose up, saying, “It is necessary to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.”
6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
6The apostles and the elders were gathered together to see about this matter.
7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
7When there had been much discussion, Peter rose up and said to them, “Brothers, you know that a good while ago God made a choice among you that by my mouth the nations should hear the word of the Good News and believe.
8І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
8God, who knows the heart, testified about them, giving them the Holy Spirit, just like he did to us.
9і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
9He made no distinction between us and them, cleansing their hearts by faith.
10Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
10Now therefore why do you tempt God, that you should put a yoke on the neck of the disciples which neither our fathers nor we were able to bear?
11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
11But we believe that we are saved through the grace of the Lord Jesus, just as they are.”
12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
12All the multitude kept silence, and they listened to Barnabas and Paul reporting what signs and wonders God had done among the nations through them.
13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
13After they were silent, James answered, “Brothers, listen to me.
14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
14Simeon has reported how God first visited the nations to take out of them a people for his name.
15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
15This agrees with the words of the prophets. As it is written,
16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
16‘After these things I will return. I will again build the tabernacle of David, which has fallen. I will again build its ruins. I will set it up
17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
17that the rest of men may seek after the Lord: all the Gentiles who are called by my name, says the Lord, who does all these things.’
18Звісні од віку Богові всї дїла Його.
18“All of God’s works are known to him from eternity.
19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
19Therefore my judgment is that we don’t trouble those from among the Gentiles who turn to God,
20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
20but that we write to them that they abstain from the pollution of idols, from sexual immorality, from what is strangled, and from blood.
21Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
21For Moses from generations of old has in every city those who preach him, being read in the synagogues every Sabbath.”
22Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,
22Then it seemed good to the apostles and the elders, with the whole assembly, to choose men out of their company, and send them to Antioch with Paul and Barnabas: Judas called Barsabbas, and Silas, chief men among the brothers.
23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати — братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
23They wrote these things by their hand: “The apostles, the elders, and the brothers, to the brothers who are of the Gentiles in Antioch, Syria, and Cilicia: greetings.
24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
24Because we have heard that some who went out from us have troubled you with words, unsettling your souls, saying, ‘You must be circumcised and keep the law,’ to whom we gave no commandment;
25то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
25it seemed good to us, having come to one accord, to choose out men and send them to you with our beloved Barnabas and Paul,
26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
26men who have risked their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
27We have sent therefore Judas and Silas, who themselves will also tell you the same things by word of mouth.
28Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
28For it seemed good to the Holy Spirit, and to us, to lay no greater burden on you than these necessary things:
29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
29that you abstain from things sacrificed to idols, from blood, from things strangled, and from sexual immorality, from which if you keep yourselves, it will be well with you. Farewell.”
30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
30So, when they were sent off, they came to Antioch. Having gathered the multitude together, they delivered the letter.
31Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.
31When they had read it, they rejoiced over the encouragement.
32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
32Judas and Silas, also being prophets themselves, encouraged the brothers with many words and strengthened them.
33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
33After they had spent some time there, they were dismissed in peace from the brothers to the apostles.
34Зволив же Сила зостатись там.
no verse 34 in this text
35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
35But Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.
36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
36After some days Paul said to Barnabas, “Let’s return now and visit our brothers in every city in which we proclaimed the word of the Lord, to see how they are doing.”
37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
37Barnabas planned to take John, who was called Mark, with them also.
38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.
38But Paul didn’t think that it was a good idea to take with them someone who had withdrawn from them in Pamphylia, and didn’t go with them to do the work.
39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
39Then the contention grew so sharp that they separated from each other. Barnabas took Mark with him and sailed away to Cyprus,
40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
40but Paul chose Silas and went out, being commended by the brothers to the grace of God.
41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
41He went through Syria and Cilicia, strengthening the assemblies.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.