Дїяння 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
1And certain men which came down from Judæa taught the brethren, and said , Except ye be circumcised after the manner of Moses, ye cannot be saved.
2Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
2When therefore Paul and Barnabas had no small dissension and disputation with them, they determined that Paul and Barnabas, and certain other of them, should go up to Jerusalem unto the apostles and elders about this question.
3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
3And being brought on their way by the church, they passed through Phenice and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles: and they caused great joy unto all the brethren.
4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
4And when they were come to Jerusalem, they were received of the church, and of the apostles and elders, and they declared all things that God had done with them.
5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
5But there rose up certain of the sect of the Pharisees which believed, saying, That it was needful to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.
6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
6¶ And the apostles and elders came together for to consider of this matter.
7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
7And when there had been much disputing, Peter rose up, and said unto them, Men and brethren, ye know how that a good while ago God made choice among us, that the Gentiles by my mouth should hear the word of the gospel, and believe.
8І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
8And God, which knoweth the hearts, bare them witness, giving them the Holy Ghost, even as he did unto us;
9і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
9And put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.
10Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
10Now therefore why tempt ye God, to put a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we were able to bear?
11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
11But we believe that through the grace of the Lord Jesus Christ we shall be saved, even as they.
12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
12¶ Then all the multitude kept silence, and gave audience to Barnabas and Paul, declaring what miracles and wonders God had wrought among the Gentiles by them.
13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
13¶ And after they had held their peace, James answered, saying, Men and brethren, hearken unto me:
14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
14Simeon hath declared how God at the first did visit the Gentiles, to take out of them a people for his name.
15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
15And to this agree the words of the prophets; as it is written,
16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
16After this I will return, and will build again the tabernacle of David, which is fallen down; and I will build again the ruins thereof, and I will set it up:
17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
17That the residue of men might seek after the Lord, and all the Gentiles, upon whom my name is called, saith the Lord, who doeth all these things.
18Звісні од віку Богові всї дїла Його.
18Known unto God are all his works from the beginning of the world.
19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
19Wherefore my sentence is, that we trouble not them, which from among the Gentiles are turned to God:
20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
20But that we write unto them, that they abstain from pollutions of idols, and from fornication, and from things strangled, and from blood.
21Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
21For Moses of old time hath in every city them that preach him, being read in the synagogues every sabbath day.
22Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,
22Then pleased it the apostles and elders, with the whole church, to send chosen men of their own company to Antioch with Paul and Barnabas; namely , Judas surnamed Barsabas, and Silas, chief men among the brethren:
23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати — братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
23And they wrote letters by them after this manner; The apostles and elders and brethren send greeting unto the brethren which are of the Gentiles in Antioch and Syria and Cilicia:
24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
24Forasmuch as we have heard, that certain which went out from us have troubled you with words, subverting your souls, saying, Ye must be circumcised, and keep the law: to whom we gave no such commandment:
25то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
25It seemed good unto us, being assembled with one accord, to send chosen men unto you with our beloved Barnabas and Paul,
26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
26Men that have hazarded their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
27We have sent therefore Judas and Silas, who shall also tell you the same things by mouth.
28Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
28For it seemed good to the Holy Ghost, and to us, to lay upon you no greater burden than these necessary things;
29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
29That ye abstain from meats offered to idols, and from blood, and from things strangled, and from fornication: from which if ye keep yourselves, ye shall do well. Fare ye well.
30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
30So when they were dismissed, they came to Antioch: and when they had gathered the multitude together, they delivered the epistle:
31Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.
31Which when they had read, they rejoiced for the consolation.
32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
32And Judas and Silas, being prophets also themselves, exhorted the brethren with many words, and confirmed them .
33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
33And after they had tarried there a space, they were let go in peace from the brethren unto the apostles.
34Зволив же Сила зостатись там.
34Notwithstanding it pleased Silas to abide there still.
35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
35Paul also and Barnabas continued in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.
36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
36¶ And some days after Paul said unto Barnabas, Let us go again and visit our brethren in every city where we have preached the word of the Lord, and see how they do.
37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
37And Barnabas determined to take with them John, whose surname was Mark.
38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.
38But Paul thought not good to take him with them, who departed from them from Pamphylia, and went not with them to the work.
39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
39And the contention was so sharp between them, that they departed asunder one from the other: and so Barnabas took Mark, and sailed unto Cyprus;
40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
40And Paul chose Silas, and departed, being recommended by the brethren unto the grace of God.
41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
41And he went through Syria and Cilicia, confirming the churches.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.