Дїяння 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
1And the apostles and brethren that were in Judæa heard that the Gentiles had also received the word of God.
2І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
2And when Peter was come up to Jerusalem, they that were of the circumcision contended with him,
3кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
3Saying, Thou wentest in to men uncircumcised, and didst eat with them.
4Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
4But Peter rehearsed the matter from the beginning, and expounded it by order unto them, saying,
5Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
5I was in the city of Joppa praying: and in a trance I saw a vision, A certain vessel descend, as it had been a great sheet, let down from heaven by four corners; and it came even to me:
6Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
6Upon the which when I had fastened mine eyes, I considered, and saw fourfooted beasts of the earth, and wild beasts, and creeping things, and fowls of the air.
7І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
7And I heard a voice saying unto me, Arise, Peter; slay and eat.
8Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
8But I said, Not so, Lord: for nothing common or unclean hath at any time entered into my mouth.
9Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
9But the voice answered me again from heaven, What God hath cleansed, that call not thou common.
10Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
10And this was done three times: and all were drawn up again into heaven.
11І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
11And, behold, immediately there were three men already come unto the house where I was, sent from Cæsarea unto me.
12Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
12And the Spirit bade me go with them, nothing doubting. Moreover these six brethren accompanied me, and we entered into the man’s house:
13і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
13And he shewed us how he had seen an angel in his house, which stood and said unto him, Send men to Joppa, and call for Simon, whose surname is Peter;
14Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
14Who shall tell thee words, whereby thou and all thy house shall be saved.
15Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
15And as I began to speak, the Holy Ghost fell on them, as on us at the beginning.
16Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
16Then remembered I the word of the Lord, how that he said, John indeed baptized with water; but ye shall be baptized with the Holy Ghost.
17Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
17Forasmuch then as God gave them the like gift as he did unto us, who believed on the Lord Jesus Christ; what was I, that I could withstand God?
18Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
18When they heard these things, they held their peace, and glorified God, saying, Then hath God also to the Gentiles granted repentance unto life.
19Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
19¶ Now they which were scattered abroad upon the persecution that arose about Stephen travelled as far as Phenice, and Cyprus, and Antioch, preaching the word to none but unto the Jews only.
20Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
20And some of them were men of Cyprus and Cyrene, which, when they were come to Antioch, spake unto the Grecians, preaching the Lord Jesus.
21І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
21And the hand of the Lord was with them: and a great number believed, and turned unto the Lord.
22Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
22¶ Then tidings of these things came unto the ears of the church which was in Jerusalem: and they sent forth Barnabas, that he should go as far as Antioch.
23котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
23Who, when he came, and had seen the grace of God, was glad, and exhorted them all, that with purpose of heart they would cleave unto the Lord.
24Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
24For he was a good man, and full of the Holy Ghost and of faith: and much people was added unto the Lord.
25Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
25Then departed Barnabas to Tarsus, for to seek Saul:
26і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
26And when he had found him, he brought him unto Antioch. And it came to pass, that a whole year they assembled themselves with the church, and taught much people. And the disciples were called Christians first in Antioch.
27Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
27¶ And in these days came prophets from Jerusalem unto Antioch.
28Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
28And there stood up one of them named Agabus, and signified by the Spirit that there should be great dearth throughout all the world: which came to pass in the days of Claudius Cæsar.
29З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
29Then the disciples, every man according to his ability, determined to send relief unto the brethren which dwelt in Judæa:
30Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
30Which also they did, and sent it to the elders by the hands of Barnabas and Saul.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.