Дїяння 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
1And after the uproar was ceased, Paul called unto him the disciples, and embraced them , and departed for to go into Macedonia.
2Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
2And when he had gone over those parts, and had given them much exhortation, he came into Greece,
3Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
3And there abode three months. And when the Jews laid wait for him, as he was about to sail into Syria, he purposed to return through Macedonia.
4Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
4And there accompanied him into Asia Sopater of Berea; and of the Thessalonians, Aristarchus and Secundus; and Gaius of Derbe, and Timotheus; and of Asia, Tychicus and Trophimus.
5Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
5These going before tarried for us at Troas.
6Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
6And we sailed away from Philippi after the days of unleavened bread, and came unto them to Troas in five days; where we abode seven days.
7Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
7And upon the first day of the week, when the disciples came together to break bread, Paul preached unto them, ready to depart on the morrow; and continued his speech until midnight.
8Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
8And there were many lights in the upper chamber, where they were gathered together.
9Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
9And there sat in a window a certain young man named Eutychus, being fallen into a deep sleep: and as Paul was long preaching, he sunk down with sleep, and fell down from the third loft, and was taken up dead.
10Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
10And Paul went down, and fell on him, and embracing him said, Trouble not yourselves; for his life is in him.
11Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
11When he therefore was come up again, and had broken bread, and eaten, and talked a long while, even till break of day, so he departed.
12Привели ж хлопця живого і втішились немало.
12And they brought the young man alive, and were not a little comforted.
13Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
13¶ And we went before to ship, and sailed unto Assos, there intending to take in Paul: for so had he appointed, minding himself to go afoot.
14Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
14And when he met with us at Assos, we took him in, and came to Mitylene.
15А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
15And we sailed thence, and came the next day over against Chios; and the next day we arrived at Samos, and tarried at Trogyllium; and the next day we came to Miletus.
16Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
16For Paul had determined to sail by Ephesus, because he would not spend the time in Asia: for he hasted, if it were possible for him, to be at Jerusalem the day of Pentecost.
17З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
17¶ And from Miletus he sent to Ephesus, and called the elders of the church.
18Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
18And when they were come to him, he said unto them, Ye know, from the first day that I came into Asia, after what manner I have been with you at all seasons,
19служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
19Serving the Lord with all humility of mind, and with many tears, and temptations, which befell me by the lying in wait of the Jews:
20і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
20And how I kept back nothing that was profitable unto you , but have shewed you, and have taught you publickly, and from house to house,
21сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
21Testifying both to the Jews, and also to the Greeks, repentance toward God, and faith toward our Lord Jesus Christ.
22І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
22And now, behold, I go bound in the spirit unto Jerusalem, not knowing the things that shall befall me there:
23Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
23Save that the Holy Ghost witnesseth in every city, saying that bonds and afflictions abide me.
24Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
24But none of these things move me, neither count I my life dear unto myself, so that I might finish my course with joy, and the ministry, which I have received of the Lord Jesus, to testify the gospel of the grace of God.
25І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
25And now, behold, I know that ye all, among whom I have gone preaching the kingdom of God, shall see my face no more.
26Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
26Wherefore I take you to record this day, that I am pure from the blood of all men .
27Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
27For I have not shunned to declare unto you all the counsel of God.
28Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
28¶ Take heed therefore unto yourselves, and to all the flock, over the which the Holy Ghost hath made you overseers, to feed the church of God, which he hath purchased with his own blood.
29Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
29For I know this, that after my departing shall grievous wolves enter in among you, not sparing the flock.
30І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
30Also of your own selves shall men arise, speaking perverse things, to draw away disciples after them.
31Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
31Therefore watch, and remember, that by the space of three years I ceased not to warn every one night and day with tears.
32А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
32And now, brethren, I commend you to God, and to the word of his grace, which is able to build you up, and to give you an inheritance among all them which are sanctified.
33Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
33I have coveted no man’s silver, or gold, or apparel.
34Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
34Yea, ye yourselves know, that these hands have ministered unto my necessities, and to them that were with me.
35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
35I have shewed you all things, how that so labouring ye ought to support the weak, and to remember the words of the Lord Jesus, how he said, It is more blessed to give than to receive.
36І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
36¶ And when he had thus spoken, he kneeled down, and prayed with them all.
37Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
37And they all wept sore, and fell on Paul’s neck, and kissed him,
38смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
38Sorrowing most of all for the words which he spake, that they should see his face no more. And they accompanied him unto the ship.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.