Дїяння 20

1А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.

2Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.

3Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.

4Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.

5Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.

6Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.

7Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.

8Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.

9Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.

10Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.

11Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.

12Привели ж хлопця живого і втішились немало.

13Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.

14Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.

15А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.

16Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.

17З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.

18Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,

19служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,

20і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,

21сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

22І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.

23Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.

24Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.

25І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.

26Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.

27Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.

28Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

29Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.

30І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.

31Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

32А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.

33Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.

34Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.

35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.

36І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.

37Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,

38смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.