Дїяння 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
1And after the tumult was ceased, Paul calling to him the disciples, and exhorting them, took his leave, and set forward to go into Macedonia.
2Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
2And when he had gone over those parts, and had exhorted them with many words, he came into Greece;
3Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
3Where, when he had spent three months, the Jews laid wait for him, as he was about to sail into Syria; so he took a resolution to return through Macedonia.
4Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
4And there accompanied him Sopater the son of Pyrrhus, of Berea; and of the Thessalonians, Aristarchus, and Secundus, and Gaius of Derbe, and Timothy; and of Asia, Tychicus and Trophimus.
5Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
5These going before, stayed for us at Troas.
6Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
6But we sailed from Philippi after the days of the Azymes, and came to them to Troas in five days, where we abode seven days.
7Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
7And on the first day of the week, when we were assembled to break bread, Paul discoursed with them, being to depart on the morrow: and he continued his speech until midnight.
8Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
8And there were a great number of lamps in the upper chamber where we were assembled.
9Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
9And a certain young man named Eutychus, sitting on the window, being oppressed with a deep sleep, (as Paul was long preaching,) by occasion of his sleep fell from the third loft down, and was taken up dead.
10Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
10To whom, when Paul had gone down, he laid himself upon him, and embracing him, said: Be not troubled, for his soul is in him.
11Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
11Then going up, and breaking bread and tasting, and having talked a long time to them, until daylight, so he departed.
12Привели ж хлопця живого і втішились немало.
12And they brought the youth alive, and were not a little comforted.
13Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
13But we, going aboard the ship, sailed to Assos, being there to take in Paul; for so he had appointed, himself purposing to travel by land.
14Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
14And when he had met with us at Assos, we took him in, and came to Mitylene.
15А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
15And sailing thence, the day following we came over against Chios; and the next day we arrived at Samos; and the day following we came to Miletus.
16Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
16For Paul had determined to sail by Ephesus, lest he should be stayed any time in Asia. For he hasted, if it were possible for him, to keep the day of Pentecost at Jerusalem.
17З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
17And sending from Miletus to Ephesus, he called the ancients of the church.
18Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
18And when they were come to him, and were together, he said to them: You know from the first day that I came into Asia, in what manner I have been with you, for all the time,
19служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
19Serving the Lord with all humility, and with tears, and temptations which befell me by the conspiracies of the Jews;
20і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
20How I have kept back nothing that was profitable to you, but have preached it to you, and taught you publicly, and from house to house,
21сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
21Testifying both to Jews and Gentiles penance towards God, and faith in our Lord Jesus Christ.
22І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
22And now, behold, being bound in the spirit, I go to Jerusalem: not knowing the things which shall befall me there:
23Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
23Save that the Holy Ghost in every city witnesseth to me, saying: That bands and afflictions wait for me at Jerusalem.
24Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
24But I fear none of these things, neither do I count my life more precious than myself, so that I may consummate my course and the ministry of the word which I received from the Lord Jesus, to testify the gospel of the grace of God.
25І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
25And now behold, I know that all you, among whom I have gone preaching the kingdom of God, shall see my face no more.
26Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
26Wherefore I take you to witness this day, that I am clear from the blood of all men;
27Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
27For I have not spared to declare unto you all the counsel of God.
28Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
28Take heed to yourselves, and to the whole flock, wherein the Holy Ghost hath placed you bishops, to rule the church of God, which he hath purchased with his own blood.
29Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
29I know that, after my departure, ravening wolves will enter in among you, not sparing the flock.
30І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
30And of your own selves shall arise men speaking perverse things, to draw away disciples after them.
31Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
31Therefore watch, keeping in memory, that for three years I ceased not, with tears to admonish every one of you night and day.
32А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
32And now I commend you to God, and to the word of his grace, who is able to build up, and to give an inheritance among all the sanctified.
33Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
33I have not coveted any man’s silver, gold, or apparel, as
34Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
34You yourselves know: for such things as were needful for me and them that are with me, these hands have furnished.
35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
35I have shewed you all things, how that so labouring you ought to support the weak, and to remember the word of the Lord Jesus, how he said: It is a more blessed thing to give, rather than to receive.
36І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
36And when he had said these things, kneeling down, he prayed with them all.
37Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
37And there was much weeping among them all; and falling on the neck of Paul, they kissed him,
38смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
38Being grieved most of all for the word which he had said, that they should see his face no more. And they brought him on his way to the ship.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.