Дїяння 27
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
1And when it was determined that he should sail into Italy, and that Paul, with the other prisoners, should be delivered to a centurion, named Julius, of the band Augusta,
2І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
2Going on board a ship of Adrumetum, we launched, meaning to sail by the coasts of Asia, Aristarchus, the Macedonian of Thessalonica, continuing with us.
3А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
3And the day following we came to Sidon. And Julius treating Paul courteously, permitted him to go to his friends, and to take care of himself.
4А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
4And when we had launched from thence, we sailed under Cyprus, because the winds were contrary.
5І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
5And sailing over the sea of Cilicia, and Pamphylia, we came to Lystra, which is in Lycia:
6А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
6And there the centurion finding a ship of Alexandria sailing into Italy, removed us into it.
7Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
7And when for many days we had sailed slowly, and were scarce come over against Gnidus, the wind not suffering us, we sailed near Crete by Salmone:
8і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
8And with much ado sailing by it, we came into a certain place, which is called Good-havens, nigh to which was the city of Thalassa.
9Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
9And when much time was spent, and when sailing now was dangerous, because the fast was now past, Paul comforted them,
10кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
10Saying to them: Ye men, I see that the voyage beginneth to be with injury and much damage, not only of the lading and ship, but also of our lives.
11Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
11But the centurion believed the pilot and the master of the ship, more than those things which were said by Paul.
12Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
12And whereas it was not a commodious haven to winter in, the greatest part gave counsel to sail thence, if by any means they might reach Phenice to winter there, which is a haven of Crete, looking towards the southwest and northwest.
13Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
13And the south wind gently blowing, thinking that they had obtained their purpose, when they had loosed from Asson, they sailed close by Crete.
14Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
14But not long after, there arose against it a tempestuous wind, called Euroaquilo.
15Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
15And when the ship was caught, and could not bear up against the wind, giving up the ship to the winds, we were driven.
16На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
16And running under a certain island, that is called Cauda, we had much work to come by the boat.
17котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
17Which being taken up, they used helps, undergirding the ship, and fearing lest they should fall into the quicksands, they let down the sail yard, and so were driven.
18А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
18And we being mightily tossed with the tempest, the next day they lightened the ship.
19А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
19And the third day they cast out with their own hands the tackling of the ship.
20Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
20And when neither sun nor stars appeared for many days, and no small storm lay on us, all hope of our being saved was now taken away.
21Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
21And after they had fasted a long time, Paul standing forth in the midst of them, said: You should indeed, O ye men, have hearkened unto me, and not have loosed from Crete, and have gained this harm and loss.
22А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
22And now I exhort you to be of good cheer. For there shall be no loss of any man’s life among you, but only of the ship.
23Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
23For an angel of God, whose I am, and whom I serve, stood by me this night,
24глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
24Saying: Fear not, Paul, thou must be brought before Caesar; and behold, God hath given thee all them that sail with thee.
25Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
25Wherefore, sirs, be of good cheer; for I believe God that it shall so be, as it hath been told me.
26Мусимо бо до острова якогось пристати.
26And we must come unto a certain island.
27Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
27But after the fourteenth night was come, as we were sailing in Adria, about midnight, the shipmen deemed that they discovered some country.
28і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
28Who also sounding, found twenty fathoms; and going on a little further, they found fifteen fathoms.
29І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
29Then fearing lest we should fall upon rough places, they cast four anchors out of the stern, and wished for the day.
30Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
30But as the shipmen sought to fly out of the ship, having let down the boat into the sea, under colour, as though they would have cast anchors out of the forepart of the ship,
31сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
31Paul said to the centurion, and to the soldiers: Except these stay in the ship, you cannot be saved.
32Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
32Then the soldiers cut off the ropes of the boat, and let her fall off.
33Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
33And when it began to be light, Paul besought them all to take meat, saying: This day is the fourteenth day that you have waited, and continued fasting, taking nothing.
34Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
34Wherefore I pray you to take some meat for your health’s sake; for there shall not an hair of the head of any of you perish.
35Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
35And when he had said these things, taking bread, he gave thanks to God in the sight of them all; and when he had broken it, he began to eat.
36Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
36Then were they all of better cheer, and they also took some meat.
37Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
37And we were in all in the ship, two hundred threescore and sixteen souls.
38А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
38And when they had eaten enough, they lightened the ship, casting the wheat into the sea.
39Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
39And when it was day, they knew not the land; but they discovered a certain creek that had a shore, into which they minded, if they could, to thrust in the ship.
40І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
40And when they had taken up the anchors, they committed themselves to the sea, loosing withal the rudder bands; and hoisting up the mainsail to the wind, they made towards shore.
41Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
41And when we were fallen into a place where two seas met, they run the ship aground; and the forepart indeed, sticking fast, remained unmoveable: but the hinder part was broken with the violence of the sea.
42Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
42And the soldiers’ counsel was, that they should kill the prisoners, lest any of them, swimming out, should escape.
43Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
43But the centurion, willing to save Paul, forbade it to be done; and he commanded that they who could swim, should cast themselves first into the sea, and save themselves, and get to land.
44а остальнї, — хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.
44And the rest, some they carried on boards, and some on those things that belonged to the ship. And so it came to pass, that every soul got safe to land.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.