Дїяння 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1По пяти ж днях прийшов архиєрей Ананїя з старшими і з речником, Тертилом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.
1And after five days the high priest Ananias came down, with some of the ancients, and one Tertullus an orator, who went to the governor against Paul.
2Як же покликано його, почав винувати Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,
2And Paul being called for, Tertullus began to accuse him, saying: Whereas through thee we live in much peace, and many things are rectified by thy providence,
3завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.
3We accept it always and in all places, most excellent Felix, with all thanksgiving.
4Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротцї, твоєю ласкою.
4But that I be no further tedious to thee, I desire thee of thy clemency to hear us in few words.
5Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселеннїй, і ватажок Назорейської єресї,
5We have found this to be a pestilent man, and raising seditions among all the Jews throughout the world, and author of the sedition of the sect of the Nazarenes.
6що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотїли по нашому закону судити.
6Who also hath gone about to profane the temple: whom, we having apprehended, would also have judged according to our law.
7Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,
7But Lysias the tribune coming upon us, with great violence took him away out of our hands;
8звелївши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.
8Commanding his accusers to come to thee: of whom thou mayest thyself, by examination, have knowledge of all these things, whereof we accuse him.
9Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.
9And the Jews also added, and said that these things were so.
10Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих лїт тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.
10Then Paul answered, (the governor making a sign to him to speak:) Knowing that for many years thou hast been judge over this nation, I will with good courage answer for myself.
11Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайцять днїв, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.
11For thou mayest understand, that there are yet but twelve days, since I went up to adore in Jerusalem:
12Та й нї в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народї, нї по школах, нї в городї;
12And neither in the temple did they find me disputing with any man, or causing any concourse of the people, neither in the synagogues, nor in the city:
13анї довести менї не можуть, у чому тепер винують мене.
13Neither can they prove unto thee the things whereof they now accuse me.
14Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,
14But this I confess to thee, that according to the way, which they call a heresy, so do I serve the Father and my God, believing all things which are written in the law and the prophets:
15маючи надїю в Бозї, чого й самі оцї сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.
15Having hope in God, which these also themselves look for, that there shall be a resurrection of the just and unjust.
16На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.
16And herein do I endeavour to have always a conscience without offence toward God, and towards men.
17По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.
17Now after many years, I came to bring alms to my nation, and offerings, and vows.
18У сьому знайшли мене очищеного в церкві, — анї з натовпом, анї з бучею, — деякі Жиди з Азиї,
18In which I was found purified in the temple: neither with multitude, nor with tumult.
19котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.
19But certain Jews of Asia, who ought to be present before thee, and to accuse, if they had any thing against me:
20Або самі оцї нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,
20Or let these men themselves say, if they found in me any iniquity, when standing before the council,
21окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.
21Except it be for this one voice only that I cried, standing among them, Concerning the resurrection of the dead am I judged this day by you.
22Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.
22And Felix put them off, having most certain knowledge of this way, saying: When Lysias the tribune shall come down, I will hear you.
23І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нїкому з його знакомих не забороняти послугувати або приходити до него.
23And he commanded a centurion to keep him, and that he should be easy, and that he should not prohibit any of his friends to minister unto him.
24По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилою, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.
24And after some days, Felix, coming with Drusilla his wife, who was a Jew, sent for Paul, and heard of him the faith, that is in Christ Jesus.
25Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе.
25And as he treated of justice, and chastity, and of the judgment to come, Felix being terrified, answered: For this time, go thy way: but when I have a convenient time, I will send for thee.
26До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесїдував з ним.
26Hoping also withal, that money should be given him by Paul; for which cause also oftentimes sending for him, he spoke with him.
27Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.
27But when two years were ended, Felix had for successor Portius Festus. And Felix being willing to shew the Jews a pleasure, left Paul bound.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.