Дїяння 13
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.
1Now there were in the church which was at Antioch, prophets and doctors, among whom was Barnabas, and Simon who was called Niger, and Lucius of Cyrene, and Manahen, who was the foster brother of Herod the tetrarch, and Saul.
2Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.
2And as they were ministering to the Lord, and fasting, the Holy Ghost said to them: Separate me Saul and Barnabas, for the work whereunto I have taken them.
3Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.
3Then they, fasting and praying, and imposing their hands upon them, sent them away.
4Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.
4So they being sent by the Holy Ghost, went to Seleucia: and from thence they sailed to Cyprus.
5І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.
5And when they were come to Salamina, they preached the word of God in the synagogues of the Jews. And they had John also in the ministry.
6Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,
6And when they had gone through the whole island, as far as Paphos, they found a certain man, a magician, a false prophet, a Jew, whose name was Bar-jesu:
7котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.
7Who was with the proconsul Sergius Paulus, a prudent man. He sending for Barnabas and Saul, desired to hear the word of God.
8Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.
8But Elymas the magician (for so his name is interpreted) withstood them, seeking to turn away the proconsul from the faith.
9Савло ж, — (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,
9Then Saul, otherwise Paul, filled with the Holy Ghost, looking upon him,
10сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?
10Said: O full of all guile, and of all deceit, child of the devil, enemy of all justice, thou ceasest not to pervert the right ways of the Lord.
11Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.
11And now behold, the hand of the Lord is upon thee, and thou shalt be blind, not seeing the sun for a time. And immediately there fell a mist and darkness upon him, and going about, he sought some one to lead him by the hand.
12Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.
12Then the proconsul, when he had seen what was done, believed, admiring at the doctrine of the Lord.
13Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.
13Now when Paul and they that were with him had sailed from Paphos, they came to Perge in Pamphylia. And John departing from them, returned to Jerusalem.
14Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.
14But they passing through Perge, came to Antioch in Pisidia: and entering into the synagogue on the sabbath day, they sat down.
15Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.
15And after the reading of the law and the prophets, the rulers of the synagogue sent to them, saying: Ye men, brethren, if you have any word of exhortation to make to the people, speak.
16Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:
16Then Paul rising up, and with his hand bespeaking silence, said: Ye men of Israel, and you that fear God, give ear.
17Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.
17The God of the people of Israel chose our fathers, and exalted the people when they were sojourners in the land of Egypt, and with an high arm brought them out from thence,
18І до сорока лїт годував їх у пустинї.
18And for the space of forty years endured their manners in the desert.
19А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.
19And destroying seven nations in the land of Chanaan, divided their land among them, by lot,
20А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.
20As it were, after four hundred and fifty years: and after these things, he gave unto them judges, until Samuel the prophet.
21А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.
21And after that they desired a king: and God gave them Saul the son of Cis, a man of the tribe of Benjamin, forty years.
22А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.
22And when he had removed him, he raised them up David to be king: to whom giving testimony, he said: I have found David, the son of Jesse, a man according to my own heart, who shall do all my wills.
23Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,
23Of this man’s seed God according to his promise, hath raised up to Israel a Saviour, Jesus:
24перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.
24John first preaching, before his coming, the baptism of penance to all the people of Israel.
25Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.
25And when John was fulfilling his course, he said: I am not he, whom you think me to be: but behold, there cometh one after me, whose shoes of his feet I am not worthy to loose.
26Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.
26Men, brethren, children of the stock of Abraham, and whosoever among you fear God, to you the word of this salvation is sent.
27Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,
27For they that inhabited Jerusalem, and the rulers thereof, not knowing him, nor the voices of the prophets, which are read every sabbath, judging him have fulfilled them.
28і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.
28And finding no cause of death in him, they desired of Pilate, that they might kill him.
29Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;
29And when they had fulfilled all things that were written of him, taking him down from the tree, they laid him in a sepulchre.
30Бог же воскресив Його з мертвих.
30But God raised him up from the dead the third day:
31Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.
31Who was seen for many days, by them who came up with him from Galilee to Jerusalem, who to this present are his witnesses to the people.
32А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,
32And we declare unto you, that the promise which was made to our fathers,
33що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.
33This same God hath fulfilled to our children, raising up Jesus, as in the second psalm also is written: Thou art my Son, this day have I begotten thee.
34А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.
34And to shew that he raised him up from the dead, not to return now any more to corruption, he said thus: I will give you the holy things of David faithful.
35Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.
35And therefore, in another place also, he saith: Thou shalt not suffer thy holy one to see corruption.
36Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;
36For David, when he had served in his generation, according to the will of God, slept: and was laid unto his fathers, and saw corruption.
37Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
37But he whom God hath raised from the dead, saw no corruption.
38Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;
38Be it known therefore to you, men, brethren, that through him forgiveness of sins is preached to you: and from all the things, from which you could not be justified by the law of Moses.
39і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
39In him every one that believeth, is justified.
40Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
40Beware, therefore, lest that come upon you which is spoken in the prophets:
41Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
41Behold, ye despisers, and wonder, and perish: for I work a work in your days, a work which you will not believe, if any man shall tell it you.
42Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
42And as they went out, they desired them, that on the next sabbath, they would speak unto them these words.
43Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
43And when the synagogue was broken up, many of the Jews, and of the strangers who served God, followed Paul and Barnabas: who speaking to them, persuaded them to continue in the grace of God.
44А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
44But the next sabbath day, the whole city almost came together, to hear the word of God.
45Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
45And the Jews seeing the multitudes, were filled with envy, and contradicted those things which were said by Paul, blaspheming.
46Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.
46Then Paul and Barnabas said boldly: To you it behoved us first to speak the word of God: but because you reject it, and judge yourselves unworthy of eternal life, behold we turn to the Gentiles.
47Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.
47For so the Lord hath commanded us: I have set thee to be the light of the Gentiles; that thou mayest be for salvation unto the utmost part of the earth.
48Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.
48And the Gentiles hearing it, were glad, and glorified the word of the Lord: and as many as were ordained to life everlasting, believed.
49Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.
49And the word of the Lord was published throughout the whole country.
50Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
50But the Jews stirred up religious and honourable women, and the chief men of the city, and raised persecution against Paul and Barnabas: and cast them out of their coasts.
51Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
51But they, shaking off the dust of their feet against them, came to Iconium.
52Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
52And the disciples were filled with joy and with the Holy Ghost.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.