Дїяння 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
1And as they were speaking to the people, the priests, and the officer of the temple, and the Sadducees, came upon them,
2сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
2Being grieved that they taught the people, and preached in Jesus the resurrection from the dead:
3І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
3And they laid hands upon them, and put them in hold till the next day; for it was now evening.
4Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
4But many of them who had heard the word, believed; and the number of the men was made five thousand.
5І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
5And it came to pass on the morrow, that their princes, and ancients, and scribes, were gathered together in Jerusalem;
6та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
6And Annas the high priest, and Caiphas, and John, and Alexander, and as many as were of the kindred of the high priest.
7і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
7And setting them in the midst, they asked: By what power, or by what name, have you done this?
8Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
8Then Peter, filled with the Holy Ghost, said to them: Ye princes of the people, and ancients, hear:
9коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
9If we this day are examined concerning the good deed done to the infirm man, by what means he hath been made whole:
10то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
10Be it known to you all, and to all the people of Israel, that by the name of our Lord Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, whom God hath raised from the dead, even by him this man standeth here before you whole.
11Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
11This is the stone which was rejected by you the builders, which is become the head of the corner.
12і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
12Neither is there salvation in any other. For there is no other name under heaven given to men, whereby we must be saved.
13Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
13Now seeing the constancy of Peter and of John, understanding that they were illiterate and ignorant men, they wondered; and they knew them that they had been with Jesus.
14і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
14Seeing the man also who had been healed standing with them, they could say nothing against it.
15Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
15But they commanded them to go aside out of the council; and they conferred among themselves,
16говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
16Saying: What shall we do to these men? for indeed a known miracle hath been done by them, to all the inhabitants of Jerusalem: it is manifest, and we cannot deny it.
17Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
17But that it may be no farther spread among the people, let us threaten them that they speak no more in this name to any man.
18І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
18And calling them, they charged them not to speak at all, nor teach in the name of Jesus.
19Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судїть.
19But Peter and John answering, said to them: If it be just in the sight of God, to hear you rather than God, judge ye.
20Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
20For we cannot but speak the things which we have seen and heard.
21Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
21But they threatening, sent them away, not finding how they might punish them, because of the people; for all men glorified what had been done, in that which had come to pass.
22Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
22For the man was above forty years old, in whom that miraculous cure had been wrought.
23Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
23And being let go, they came to their own company, and related all that the chief priests and ancients had said to them.
24Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
24Who having heard it, with one accord lifted up their voice to God, and said: Lord, thou art he that didst make heaven and earth, the sea, and all things that are in them.
25котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
25Who, by the Holy Ghost, by the mouth of our father David, thy servant, hast said: Why did the Gentiles rage, and the people meditate vain things?
26Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
26The kings of the earth stood up, and the princes assembled together against the Lord and his Christ.
27Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
27For of a truth there assembled together in this city against thy holy child Jesus, whom thou hast anointed, Herod, and Pontius Pilate, with the Gentiles and the people of Israel,
28зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
28To do what thy hand and thy counsel decreed to be done.
29І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
29And now, Lord, behold their threatenings, and grant unto thy servants, that with all confidence they may speak thy word,
30і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
30By stretching forth thy hand to cures, and signs, and wonders to be done by the name of thy holy Son Jesus.
31А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
31And when they had prayed, the place was moved wherein they were assembled; and they were all filled with the Holy Ghost, and they spoke the word of God with confidence.
32Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
32And the multitude of believers had but one heart and one soul: neither did any one say that aught of the things which he possessed, was his own; but all things were common unto them.
33І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
33And with great power did the apostles give testimony of the resurrection of Jesus Christ our Lord; and great grace was in them all.
34Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
34For neither was there any one needy among them. For as many as were owners of lands or houses, sold them, and brought the price of the things they sold,
35та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
35And laid it down before the feet of the apostles. And distribution was made to every one, according as he had need.
36Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
36And Joseph, who, by the apostles, was surnamed Barnabas, (which is, by interpretation, The son of consolation,) a Levite, a Cyprian born,
37мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
37Having land, sold it, and brought the price, and laid it at the feet of the apostles.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.