Дїяння 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
1And as they spake unto the people, the priests, and the captain of the temple, and the Sadducees, came upon them,
2сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
2Being grieved that they taught the people, and preached through Jesus the resurrection from the dead.
3І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
3And they laid hands on them, and put them in hold unto the next day: for it was now eventide.
4Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
4Howbeit many of them which heard the word believed; and the number of the men was about five thousand.
5І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
5¶ And it came to pass on the morrow, that their rulers, and elders, and scribes,
6та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
6And Annas the high priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were of the kindred of the high priest, were gathered together at Jerusalem.
7і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
7And when they had set them in the midst, they asked, By what power, or by what name, have ye done this?
8Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
8Then Peter, filled with the Holy Ghost, said unto them, Ye rulers of the people, and elders of Israel,
9коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
9If we this day be examined of the good deed done to the impotent man, by what means he is made whole;
10то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
10Be it known unto you all, and to all the people of Israel, that by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom ye crucified, whom God raised from the dead, even by him doth this man stand here before you whole.
11Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
11This is the stone which was set at nought of you builders, which is become the head of the corner.
12і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
12Neither is there salvation in any other: for there is none other name under heaven given among men, whereby we must be saved.
13Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
13¶ Now when they saw the boldness of Peter and John, and perceived that they were unlearned and ignorant men, they marvelled; and they took knowledge of them, that they had been with Jesus.
14і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
14And beholding the man which was healed standing with them, they could say nothing against it.
15Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
15But when they had commanded them to go aside out of the council, they conferred among themselves,
16говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
16Saying, What shall we do to these men? for that indeed a notable miracle hath been done by them is manifest to all them that dwell in Jerusalem; and we can not deny it .
17Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
17But that it spread no further among the people, let us straitly threaten them, that they speak henceforth to no man in this name.
18І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
18And they called them, and commanded them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.
19Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судїть.
19But Peter and John answered and said unto them, Whether it be right in the sight of God to hearken unto you more than unto God, judge ye.
20Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
20For we can not but speak the things which we have seen and heard.
21Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
21So when they had further threatened them, they let them go, finding nothing how they might punish them, because of the people: for all men glorified God for that which was done.
22Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
22For the man was above forty years old, on whom this miracle of healing was shewed.
23Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
23¶ And being let go, they went to their own company, and reported all that the chief priests and elders had said unto them.
24Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
24And when they heard that, they lifted up their voice to God with one accord, and said, Lord, thou art God, which hast made heaven, and earth, and the sea, and all that in them is:
25котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
25Who by the mouth of thy servant David hast said, Why did the heathen rage, and the people imagine vain things?
26Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
26The kings of the earth stood up, and the rulers were gathered together against the Lord, and against his Christ.
27Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
27For of a truth against thy holy child Jesus, whom thou hast anointed, both Herod, and Pontius Pilate, with the Gentiles, and the people of Israel, were gathered together,
28зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
28For to do whatsoever thy hand and thy counsel determined before to be done.
29І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
29And now, Lord, behold their threatenings: and grant unto thy servants, that with all boldness they may speak thy word,
30і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
30By stretching forth thine hand to heal; and that signs and wonders may be done by the name of thy holy child Jesus.
31А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
31¶ And when they had prayed, the place was shaken where they were assembled together; and they were all filled with the Holy Ghost, and they spake the word of God with boldness.
32Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
32And the multitude of them that believed were of one heart and of one soul: neither said any of them that ought of the things which he possessed was his own; but they had all things common.
33І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
33And with great power gave the apostles witness of the resurrection of the Lord Jesus: and great grace was upon them all.
34Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
34Neither was there any among them that lacked: for as many as were possessors of lands or houses sold them, and brought the prices of the things that were sold,
35та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
35And laid them down at the apostles’ feet: and distribution was made unto every man according as he had need.
36Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
36And Joses, who by the apostles was surnamed Barnabas, (which is, being interpreted, The son of consolation,) a Levite, and of the country of Cyprus,
37мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
37Having land, sold it , and brought the money, and laid it at the apostles’ feet.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.