Дїяння 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
1While Peter and John were speaking to the people, the priests and the captain of the temple guard and the Sadducees came up to them,
2сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
2greatly disturbed that they were teaching the people and proclaiming in Jesus the resurrection of the dead.
3І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
3They seized Peter and John, and because it was evening, they put them in custody until the next day.
4Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
4But many who heard the message believed, and the number of men grew to about five thousand.
5І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
5The next day the rulers, elders, and scribes assembled in Jerusalem,
6та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
6along with Annas the high priest, Caiaphas, John, Alexander, and many others from the high priest’s family.
7і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
7They had Peter and John brought in and began to question them: “By what power or what name did you do this?”
8Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
8Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, “Rulers and elders of the people!
9коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
9If we are being examined today about a kind service to a man who was lame, to determine how he was healed,
10то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
10then let this be known to all of you and to all the people of Israel: It is by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified but whom God raised from the dead, that this man stands before you healed.
11Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
11This Jesus is ‘the stone you builders rejected, which has become the cornerstone.’
12і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
12Salvation exists in no one else, for there is no other name under heaven given to men by which we must be saved.”
13Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
13When they saw the boldness of Peter and John and realized that they were unschooled, ordinary men, they marveled and took note that these men had been with Jesus.
14і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
14And seeing the man who had been healed standing there with them, they had nothing to say in response.
15Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
15So they ordered them to leave the Sanhedrin and then conferred together.
16говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
16“What shall we do with these men?” they asked. “It is clear to everyone living in Jerusalem that a remarkable miracle has occurred through them, and we cannot deny it.
17Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
17But to keep this message from spreading any further among the people, we must warn them not to speak to anyone in this name.”
18І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
18Then they called them in again and commanded them not to speak or teach at all in the name of Jesus.
19Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судїть.
19But Peter and John replied, “Judge for yourselves whether it is right in God’s sight to listen to you rather than God.
20Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
20For we cannot stop speaking about what we have seen and heard.”
21Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
21After further threats they let them go. They could not find a way to punish them, because all the people were glorifying God for what had happened.
22Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
22For the man who was miraculously healed was over forty years old.
23Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
23On their release, Peter and John returned to their own people and reported everything that the chief priests and elders had said to them.
24Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
24When the believers heard this, they lifted up their voices to God with one accord. “Sovereign Lord,” they said, “You made the heaven and the earth and the sea and everything in them.
25котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
25You spoke by the Holy Spirit through the mouth of Your servant, our father David: ‘Why do the nations rage and the peoples plot in vain?
26Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
26The kings of the earth take their stand and the rulers gather together against the Lord and against His Anointed One.’
27Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
27In fact, this is the very city where Herod and Pontius Pilate conspired with the Gentiles and the people of Israel against Your holy servant Jesus, whom You anointed.
28зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
28They carried out what Your hand and will had decided beforehand would happen.
29І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
29And now, Lord, consider their threats, and enable Your servants to speak Your word with complete boldness,
30і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
30as You stretch out Your hand to heal and perform signs and wonders through the name of Your holy servant Jesus.”
31А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
31After they had prayed, their meeting place was shaken, and they were all filled with the Holy Spirit and spoke the word of God boldly.
32Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
32The multitude of believers was one in heart and soul. No one claimed that any of his possessions was his own, but they shared everything they owned.
33І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
33With great power the apostles continued to give their testimony about the resurrection of the Lord Jesus. And abundant grace was upon them all.
34Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
34There were no needy ones among them, because those who owned lands or houses would sell their property, bring the proceeds from the sales,
35та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
35and lay them at the apostles’ feet for distribution to anyone as he had need.
36Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
36Joseph, a Levite from Cyprus, whom the apostles called Barnabas (meaning Son of Encouragement),
37мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
37sold a field he owned, brought the money, and laid it at the apostles’ feet.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.