Дїяння 27
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
1When it was decided that we would sail for Italy, Paul and some other prisoners were handed over to a centurion named Julius, who belonged to the Imperial Regiment.
2І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
2We boarded an Adramyttian ship about to sail for ports along the coast of Asia, and we put out to sea. Aristarchus, a Macedonian from Thessalonica, was with us.
3А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
3The next day we landed at Sidon, and Julius treated Paul with consideration, allowing him to visit his friends and receive their care.
4А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
4After putting out from there, we sailed to the lee of Cyprus because the winds were against us.
5І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
5And when we had sailed across the open sea off the coast of Cilicia and Pamphylia, we came to Myra in Lycia.
6А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
6There the centurion found an Alexandrian ship sailing for Italy and put us on board.
7Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
7After sailing slowly for many days, we arrived off Cnidus. When the wind impeded us, we sailed to the lee of Crete, opposite Salmone.
8і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
8After we had moved along the coast with difficulty, we came to a place called Fair Havens, near the town of Lasea.
9Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
9By now much time had passed, and the voyage had already become dangerous because it was after the Fast. So Paul advised them,
10кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
10“Men, I can see that our voyage will be filled with disaster and great loss, not only to ship and cargo, but to our own lives as well.”
11Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
11But contrary to Paul’s advice, the centurion was persuaded by the pilot and by the owner of the ship.
12Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
12Since the harbor was unsuitable to winter in, the majority decided to sail on, if somehow they could reach Phoenix to winter there. Phoenix was a harbor in Crete facing both southwest and northwest.
13Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
13When a gentle south wind began to blow, they thought they had their opportunity. So they weighed anchor and sailed along, hugging the coast of Crete.
14Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
14But it was not long before a cyclone called the Northeaster swept down across the island.
15Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
15Unable to head into the wind, the ship was caught up. So we gave way and let ourselves be driven along.
16На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
16Passing to the lee of a small island called Cauda, we barely managed to secure the lifeboat.
17котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
17After hoisting it up, the crew used ropes to undergird the ship. And fearing that they would run aground on the sandbars of Syrtis, they lowered the sea anchor and were driven along.
18А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
18We were tossed so violently that the next day the men began to jettison the cargo.
19А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
19On the third day, they threw the ship’s tackle overboard with their own hands.
20Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
20When neither sun nor stars appeared for many days and the great storm continued to batter us, we abandoned all hope of being saved.
21Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
21After the men had gone a long time without food, Paul stood up among them and said, “Men, you should have followed my advice not to sail from Crete. Then you would have averted this disaster and loss.
22А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
22But now I urge you to keep up your courage, because you will not experience any loss of life, but only of the ship.
23Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
23For just last night an angel of God, whose I am and whom I serve, stood beside me
24глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
24and said, ‘Do not be afraid, Paul; you must stand before Caesar. And look, God has granted you the lives of all who sail with you.’
25Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
25So take courage, men, for I believe God that it will happen just as He told me.
26Мусимо бо до острова якогось пристати.
26However, we must run aground on some island.”
27Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
27On the fourteenth night we were still being driven across the Adriatic Sea. About midnight the sailors sensed they were approaching land.
28і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
28They took soundings and found that the water was twenty fathoms deep. Going a little farther, they took another set of soundings that read fifteen fathoms.
29І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
29Fearing that we would run aground on the rocks, they dropped four anchors from the stern and prayed for daybreak.
30Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
30Meanwhile, the sailors attempted to escape from the ship. Pretending to lower anchors from the bow, they let the lifeboat down into the sea.
31сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
31But Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men remain with the ship, you cannot be saved.”
32Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
32So the soldiers cut the ropes to the lifeboat and set it adrift.
33Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
33Right up to daybreak, Paul kept urging them all to eat: “Today is your fourteenth day in constant suspense, without taking any food.
34Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
34So for your own preservation, I urge you to eat something, because not a single hair of your head will be lost.”
35Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
35After he had said this, Paul took bread and gave thanks to God in front of them all. Then he broke it and began to eat.
36Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
36They were all encouraged and took some food themselves.
37Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
37In all, there were 276 of us on board.
38А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
38After the men had eaten their fill, they lightened the ship by throwing the grain into the sea.
39Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
39When daylight came, they did not recognize the land, but they sighted a bay with a sandy beach, where they decided to run the ship aground if they could.
40І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
40Cutting away the anchors, they left them in the sea as they loosened the ropes that held the rudders. Then they hoisted the foresail to the wind and made for the beach.
41Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
41But the vessel struck a sandbar and ran aground. The bow stuck fast and would not move, and the stern was being broken up by the pounding of the waves.
42Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
42The soldiers planned to kill the prisoners so none of them could swim to freedom.
43Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
43But the centurion, wanting to spare Paul’s life, thwarted their plan. He commanded those who could swim to jump overboard first and get to land.
44а остальнї, — хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.
44The rest were to follow on planks and various parts of the ship. In this way everyone was brought safely to land.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.