Дїяння 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
1When the uproar had ended, Paul sent for the disciples. And after encouraging them, he said goodbye to them and left for Macedonia.
2Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
2After traveling through that area and speaking many words of encouragement, he arrived in Greece,
3Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
3where he stayed three months. And when the Jews formed a plot against him as he was about to sail for Syria, he decided to go back through Macedonia.
4Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
4Paul was accompanied by Sopater son of Pyrrhus from Berea, Aristarchus and Secundus from Thessalonica, Gaius from Derbe, Timothy, and Tychicus and Trophimus from the province of Asia.
5Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
5These men went on ahead and waited for us in Troas.
6Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
6And after the Feast of Unleavened Bread, we sailed from Philippi, and five days later we rejoined them in Troas, where we stayed seven days.
7Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
7On the first day of the week we came together to break bread. Since Paul was ready to leave the next day, he talked to them and kept on speaking until midnight.
8Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
8Now there were many lamps in the upper room where we were gathered.
9Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
9And a certain young man named Eutychus, seated in the window, was sinking into a deep sleep as Paul talked on and on. When he was sound asleep, he fell from the third story and was picked up dead.
10Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
10But Paul went down, threw himself on the young man, and embraced him. “Do not be alarmed!” he said. “He is still alive!”
11Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
11Then Paul went back upstairs, broke bread, and ate. And after speaking until daybreak, he departed.
12Привели ж хлопця живого і втішились немало.
12And the people were greatly relieved to take the boy home alive.
13Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
13We went on ahead to the ship and sailed to Assos, where we were to take Paul aboard. He had arranged this because he was going there on foot.
14Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
14And when he met us at Assos, we took him aboard and went on to Mitylene.
15А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
15Sailing on from there, we arrived the next day opposite Chios. The day after that we arrived at Samos, and on the following day we came to Miletus.
16Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
16Paul had decided to sail past Ephesus to avoid spending time in the province of Asia, because he was in a hurry to reach Jerusalem, if possible, by the day of Pentecost.
17З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
17From Miletus, Paul sent to Ephesus for the elders of the church.
18Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
18When they came to him, he said, “You know how I lived the whole time I was with you, from the first day I arrived in the province of Asia.
19служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
19I served the Lord with great humility and with tears, especially in the trials that came upon me through the plots of the Jews.
20і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
20I did not shrink back from declaring anything that was helpful to you as I taught you publicly and from house to house,
21сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
21testifying to Jews and Greeks alike about repentance to God and faith in our Lord Jesus Christ.
22І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
22And now, compelled by the Spirit, I am going to Jerusalem, not knowing what will happen to me there.
23Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
23I only know that in town after town the Holy Spirit warns me that chains and afflictions await me.
24Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
24But I consider my life of no value to me, if only I may finish my course and complete the ministry I have received from the Lord Jesus—the ministry of testifying to the good news of God’s grace.
25І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
25Now I know that none of you among whom I have preached the kingdom will see my face again.
26Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
26Therefore I testify to you this day that I am innocent of the blood of all men.
27Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
27For I did not shrink back from declaring to you the whole will of God.
28Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
28Keep watch over yourselves and the entire flock of which the Holy Spirit has made you overseers. Be shepherds of the church of God, which He purchased with His own blood.
29Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
29I know that after my departure, savage wolves will come in among you and will not spare the flock.
30І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
30Even from your own number, men will rise up and distort the truth to draw away disciples after them.
31Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
31Therefore be alert and remember that for three years I never stopped warning each of you night and day with tears.
32А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
32And now I commit you to God and to the word of His grace, which can build you up and give you an inheritance among all who are sanctified.
33Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
33I have not coveted anyone’s silver or gold or clothing.
34Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
34You yourselves know that these hands of mine have ministered to my own needs and those of my companions.
35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
35In everything, I showed you that by this kind of hard work we must help the weak, remembering the words of the Lord Jesus Himself: ‘It is more blessed to give than to receive.’”
36І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
36When Paul had said this, he knelt down with all of them and prayed.
37Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
37They all wept openly as they embraced Paul and kissed him.
38смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
38They were especially grieved by his statement that they would never see his face again. Then they accompanied him to the ship.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.