Дїяння 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
1After the uproar had ceased, Paul sent for the disciples, took leave of them, and departed to go into Macedonia.
2Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
2When he had gone through those parts and had encouraged them with many words, he came into Greece.
3Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
3When he had spent three months there, and a plot was made against him by Jews as he was about to set sail for Syria, he determined to return through Macedonia.
4Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
4These accompanied him as far as Asia: Sopater of Beroea, Aristarchus and Secundus of the Thessalonians, Gaius of Derbe, Timothy, and Tychicus and Trophimus of Asia.
5Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
5But these had gone ahead, and were waiting for us at Troas.
6Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
6We sailed away from Philippi after the days of Unleavened Bread, and came to them at Troas in five days, where we stayed seven days.
7Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
7On the first day of the week, when the disciples were gathered together to break bread, Paul talked with them, intending to depart on the next day; and continued his speech until midnight.
8Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
8There were many lights in the upper room where we were gathered together.
9Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
9A certain young man named Eutychus sat in the window, weighed down with deep sleep. As Paul spoke still longer, being weighed down by his sleep, he fell down from the third floor and was taken up dead.
10Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
10Paul went down and fell upon him, and embracing him said, “Don’t be troubled, for his life is in him.”
11Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
11When he had gone up, had broken bread and eaten, and had talked with them a long while, even until break of day, he departed.
12Привели ж хлопця живого і втішились немало.
12They brought the boy in alive, and were greatly comforted.
13Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
13But we, going ahead to the ship, set sail for Assos, intending to take Paul aboard there; for he had so arranged, intending himself to go by land.
14Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
14When he met us at Assos, we took him aboard and came to Mitylene.
15А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
15Sailing from there, we came the following day opposite Chios. The next day we touched at Samos and stayed at Trogyllium, and the day after we came to Miletus.
16Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
16For Paul had determined to sail past Ephesus, that he might not have to spend time in Asia; for he was hastening, if it were possible for him, to be in Jerusalem on the day of Pentecost.
17З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
17From Miletus he sent to Ephesus and called to himself the elders of the assembly.
18Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
18When they had come to him, he said to them, “You yourselves know, from the first day that I set foot in Asia, how I was with you all the time,
19служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
19serving the Lord with all humility, with many tears, and with trials which happened to me by the plots of the Jews;
20і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
20how I didn’t shrink from declaring to you anything that was profitable, teaching you publicly and from house to house,
21сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
21testifying both to Jews and to Greeks repentance toward God and faith toward our Lord Jesus.
22І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
22Now, behold, I go bound by the Spirit to Jerusalem, not knowing what will happen to me there;
23Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
23except that the Holy Spirit testifies in every city, saying that bonds and afflictions wait for me.
24Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
24But these things don’t count; nor do I hold my life dear to myself, so that I may finish my race with joy, and the ministry which I received from the Lord Jesus, to fully testify to the Good News of the grace of God.
25І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
25“Now, behold, I know that you all, among whom I went about preaching God’s Kingdom, will see my face no more.
26Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
26Therefore I testify to you today that I am clean from the blood of all men,
27Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
27for I didn’t shrink from declaring to you the whole counsel of God.
28Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
28Take heed, therefore, to yourselves and to all the flock, in which the Holy Spirit has made you overseers, to shepherd the assembly of the Lord and God which he purchased with his own blood.
29Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
29For I know that after my departure, vicious wolves will enter in among you, not sparing the flock.
30І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
30Men will arise from among your own selves, speaking perverse things, to draw away the disciples after them.
31Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
31Therefore watch, remembering that for a period of three years I didn’t cease to admonish everyone night and day with tears.
32А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
32Now, brothers, I entrust you to God and to the word of his grace, which is able to build up and to give you the inheritance among all those who are sanctified.
33Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
33I coveted no one’s silver, gold, or clothing.
34Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
34You yourselves know that these hands served my necessities, and those who were with me.
35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
35In all things I gave you an example, that so laboring you ought to help the weak, and to remember the words of the Lord Jesus, that he himself said, ‘It is more blessed to give than to receive.’ ”
36І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
36When he had spoken these things, he knelt down and prayed with them all.
37Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
37They all wept freely, and fell on Paul’s neck and kissed him,
38смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
38sorrowing most of all because of the word which he had spoken, that they should see his face no more. Then they accompanied him to the ship.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.