Дїяння 26
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
1Agrippa said to Paul, “You may speak for yourself.” Then Paul stretched out his hand, and made his defense.
2Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
2“I think myself happy, King Agrippa, that I am to make my defense before you today concerning all the things the Jews accuse me of,
3а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
3especially because you are expert in all customs and questions which are among the Jews. Therefore I beg you to hear me patiently.
4Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
4“Indeed, all the Jews know my way of life from my youth up, which was from the beginning among my own nation and at Jerusalem;
5знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
5having known me from the first, if they are willing to testify, that after the strictest sect of our religion I lived a Pharisee.
6А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї,
6Now I stand here to be judged for the hope of the promise made by God to our fathers,
7котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
7which our twelve tribes, earnestly serving night and day, hope to attain. Concerning this hope I am accused by the Jews, King Agrippa!
8Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
8Why is it judged incredible with you if God does raise the dead?
9Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
9“I myself most certainly thought that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.
10Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос.
10I also did this in Jerusalem. I both shut up many of the saints in prisons, having received authority from the chief priests; and when they were put to death I gave my vote against them.
11І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
11Punishing them often in all the synagogues, I tried to make them blaspheme. Being exceedingly enraged against them, I persecuted them even to foreign cities.
12І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,
12“Whereupon as I traveled to Damascus with the authority and commission from the chief priests,
13ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.
13at noon, O king, I saw on the way a light from the sky, brighter than the sun, shining around me and those who traveled with me.
14Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
14When we had all fallen to the earth, I heard a voice saying to me in the Hebrew language, ‘Saul, Saul, why are you persecuting me? It is hard for you to kick against the goads.’
15Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
15“I said, ‘Who are you, Lord?’ “He said, ‘I am Jesus, whom you are persecuting.
16Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
16But arise, and stand on your feet, for I have appeared to you for this purpose: to appoint you a servant and a witness both of the things which you have seen and of the things which I will reveal to you;
17вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,
17delivering you from the people and from the Gentiles, to whom I send you,
18відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.
18to open their eyes, that they may turn from darkness to light and from the power of Satan to God, that they may receive remission of sins and an inheritance among those who are sanctified by faith in me.’
19Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню,
19“Therefore, King Agrippa, I was not disobedient to the heavenly vision,
20а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння.
20but declared first to them of Damascus, at Jerusalem, and throughout all the country of Judea, and also to the Gentiles, that they should repent and turn to God, doing works worthy of repentance.
21За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити.
21For this reason the Jews seized me in the temple and tried to kill me.
22Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей:
22Having therefore obtained the help that is from God, I stand to this day testifying both to small and great, saying nothing but what the prophets and Moses said would happen,
23що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
23how the Christ must suffer, and how, by the resurrection of the dead, he would be first to proclaim light both to these people and to the Gentiles.”
24Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
24As he thus made his defense, Festus said with a loud voice, “Paul, you are crazy! Your great learning is driving you insane!”
25Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
25But he said, “I am not crazy, most excellent Festus, but boldly declare words of truth and reasonableness.
26Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
26For the king knows of these things, to whom also I speak freely. For I am persuaded that none of these things is hidden from him, for this has not been done in a corner.
27Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
27King Agrippa, do you believe the prophets? I know that you believe.”
28Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином.
28Agrippa said to Paul, “With a little persuasion are you trying to make me a Christian?”
29Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
29Paul said, “I pray to God, that whether with little or with much, not only you, but also all that hear me today, might become such as I am, except for these bonds.”
30І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними,
30The king rose up with the governor and Bernice, and those who sat with them.
31і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.
31When they had withdrawn, they spoke to one another, saying, “This man does nothing worthy of death or of bonds.”
32Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.
32Agrippa said to Festus, “This man might have been set free if he had not appealed to Caesar.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.