Дїяння 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
1Then some men came down from Judea and were teaching the brothers, “Unless you are circumcised according to the custom of Moses, you cannot be saved.”
2Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
2And after engaging these men in sharp debate, Paul and Barnabas were appointed, along with some other believers, to go up to Jerusalem to see the apostles and elders about this question.
3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
3Sent on their way by the church, they passed through Phoenicia and Samaria, recounting the conversion of the Gentiles and bringing great joy to all the brothers.
4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
4On their arrival in Jerusalem, they were welcomed by the church and apostles and elders, to whom they reported all that God had done through them.
5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
5But some believers from the party of the Pharisees stood up and declared, “The Gentiles must be circumcised and required to obey the law of Moses.”
6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
6So the apostles and elders met to look into this matter.
7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
7After much discussion, Peter got up and said to them, “Brothers, you know that in the early days God made a choice among you that the Gentiles would hear from my lips the message of the gospel and believe.
8І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
8And God, who knows the heart, showed His approval by giving the Holy Spirit to them, just as He did to us.
9і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
9He made no distinction between us and them, for He cleansed their hearts by faith.
10Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
10Now then, why do you test God by placing on the necks of the disciples a yoke that neither we nor our fathers have been able to bear?
11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
11On the contrary, we believe it is through the grace of the Lord Jesus that we are saved, just as they are.”
12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
12The whole assembly fell silent as they listened to Barnabas and Paul describing the signs and wonders God had done among the Gentiles through them.
13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
13When they had finished speaking, James declared, “Brothers, listen to me!
14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
14Simon has told us how God first visited the Gentiles to take from them a people to be His own.
15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
15The words of the prophets agree with this, as it is written:
16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
16‘After this I will return and rebuild the fallen tent of David. Its ruins I will rebuild, and I will restore it,
17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
17so that the remnant of men may seek the Lord, and all the Gentiles who are called by My name, says the Lord who does these things
18Звісні од віку Богові всї дїла Його.
18that have been known for ages.’
19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
19It is my judgment, therefore, that we should not cause trouble for the Gentiles who are turning to God.
20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
20Instead, we should write and tell them to abstain from food polluted by idols, from sexual immorality, from the meat of strangled animals, and from blood.
21Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
21For Moses has been proclaimed in every city from ancient times and is read in the synagogues on every Sabbath.”
22Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,
22Then the apostles and elders, with the whole church, decided to select men from among them to send to Antioch with Paul and Barnabas. They chose Judas called Barsabbas and Silas, two leaders among the brothers,
23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати — братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
23and sent them with this letter: The apostles and the elders, your brothers, To the brothers among the Gentiles in Antioch, Syria, and Cilicia: Greetings.
24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
24It has come to our attention that some went out from us without our authorization and unsettled you, troubling your minds by what they said.
25то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
25So we all agreed to choose men to send to you along with our beloved Barnabas and Paul,
26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
26men who have risked their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
27Therefore we are sending Judas and Silas to tell you in person the same things we are writing.
28Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
28It seemed good to the Holy Spirit and to us not to burden you with anything beyond these essential requirements:
29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
29You must abstain from food sacrificed to idols, from blood, from the meat of strangled animals, and from sexual immorality. You will do well to avoid these things. Farewell.
30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
30So the men were sent off and went down to Antioch, where they assembled the congregation and delivered the letter.
31Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.
31When the people read it, they rejoiced at its encouraging message.
32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
32Judas and Silas, who themselves were prophets, said much to encourage and strengthen the brothers.
33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
33After spending some time there, they were sent off by the brothers in peace to return to those who had sent them.
34Зволив же Сила зостатись там.
no verse 34 in this text
35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
35But Paul and Barnabas remained at Antioch, along with many others, teaching and preaching the word of the Lord.
36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
36Some time later Paul said to Barnabas, “Let us go back and visit the brothers in every town where we proclaimed the word of the Lord, to see how they are doing.”
37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
37Barnabas wanted to take John, also called Mark.
38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.
38But Paul thought it best not to take him, because he had deserted them in Pamphylia and had not accompanied them in the work.
39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
39Their disagreement was so sharp that they parted company. Barnabas took Mark and sailed for Cyprus,
40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
40but Paul chose Silas and left, commended by the brothers to the grace of the Lord.
41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
41And he traveled through Syria and Cilicia, strengthening the churches.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.