Дїяння 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
1Paul came to Derbe and then to Lystra, where he found a disciple named Timothy, the son of a believing Jewish woman and a Greek father.
2що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
2The brothers in Lystra and Iconium spoke well of him.
3Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
3Paul wanted Timothy to accompany him, so he took him and circumcised him on account of the Jews in that area, for they all knew that his father was a Greek.
4Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
4As they went from town to town, they delivered the decisions handed down by the apostles and elders in Jerusalem for the people to obey.
5Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
5So the churches were strengthened in the faith and grew daily in numbers.
6Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
6After the Holy Spirit had prevented them from speaking the word in the province of Asia, they traveled through the region of Phrygia and Galatia.
7Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
7And when they came to the border of Mysia, they tried to enter Bithynia, but the Spirit of Jesus would not permit them.
8Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
8So they passed by Mysia and went down to Troas.
9І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
9During the night, Paul had a vision of a man of Macedonia standing and pleading with him, “Come over to Macedonia and help us.”
10Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
10As soon as Paul had seen the vision, we got ready to leave for Macedonia, concluding that God had called us to preach the gospel to them.
11Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
11We sailed from Troas straight to Samothrace, and the following day on to Neapolis.
12а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
12From there we went to the Roman colony of Philippi, the leading city of that district of Macedonia. And we stayed there several days.
13А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
13On the Sabbath we went outside the city gate along the river, where it was customary to find a place of prayer. After sitting down, we spoke to the women who had gathered there.
14І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
14Among those listening was a woman named Lydia, a dealer in purple cloth from the city of Thyatira, who was a worshiper of God. The Lord opened her heart to respond to Paul’s message.
15Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
15And when she and her household had been baptized, she urged us, “If you consider me a believer in the Lord, come and stay at my house.” And she persuaded us.
16Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
16One day as we were going to the place of prayer, we were met by a slave girl with a spirit of divination, who earned a large income for her masters by fortune-telling.
17Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
17This girl followed Paul and the rest of us, shouting, “These men are servants of the Most High God, who are proclaiming to you the way of salvation!”
18Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
18She continued this for many days. Eventually Paul grew so aggravated that he turned and said to the spirit, “In the name of Jesus Christ I command you to come out of her!” And the spirit left her at that very moment.
19Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
19When the girl’s owners saw that their hope of making money was gone, they seized Paul and Silas and dragged them before the authorities in the marketplace.
20І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
20They brought them to the magistrates and said, “These men are Jews and are throwing our city into turmoil
21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
21by promoting customs that are unlawful for us Romans to adopt or practice.”
22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
22The crowd joined in the attack against Paul and Silas, and the magistrates ordered that they be stripped and beaten with rods.
23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
23And after striking them with many blows, they threw them into prison and ordered the jailer to guard them securely.
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
24On receiving this order, he placed them in the inner cell and fastened their feet in the stocks.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
25About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the other prisoners were listening to them.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
26Suddenly a strong earthquake shook the foundations of the prison. At once all the doors flew open and everyone’s chains came loose.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
27When the jailer woke up and saw the prison doors open, he drew his sword and was about to kill himself, presuming that the prisoners had escaped.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
28But Paul called out in a loud voice, “Do not harm yourself! We are all here!”
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
29Calling for lights, the jailer rushed in and fell trembling before Paul and Silas.
30а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
30Then he brought them out and asked, “Sirs, what must I do to be saved?”
31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
31They replied, “Believe in the Lord Jesus and you will be saved, you and your household.”
32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
32Then Paul and Silas spoke the word of the Lord to him and to everyone in his house.
33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
33At that hour of the night, the jailer took them and washed their wounds. And without delay, he and all his household were baptized.
34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
34Then he brought them into his home and set a meal before them. So he and all his household rejoiced that they had come to believe in God.
35Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
35When daylight came, the magistrates sent their officers with the order: “Release those men.”
36Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
36The jailer informed Paul: “The magistrates have sent orders to release you. Now you may go on your way in peace.”
37Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
37But Paul said to the officers, “They beat us publicly without a trial and threw us into prison, even though we are Roman citizens. And now do they want to send us away secretly? Absolutely not! Let them come themselves and escort us out!”
38Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
38So the officers relayed this message to the magistrates, who were alarmed to hear that Paul and Silas were Roman citizens.
39І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
39They came to appease them and led them out, requesting that they leave the city.
40І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.
40After Paul and Silas came out of the prison, they went to Lydia’s house to see the brothers and encourage them. Then they left the city.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.