Дїяння 27
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
1And when it was determined that we should sail into Italy, they delivered Paul and certain other prisoners unto one named Julius, a centurion of Augustus’ band.
2І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
2And entering into a ship of Adramyttium, we launched, meaning to sail by the coasts of Asia; one Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.
3А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
3And the next day we touched at Sidon. And Julius courteously entreated Paul, and gave him liberty to go unto his friends to refresh himself.
4А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
4And when we had launched from thence, we sailed under Cyprus, because the winds were contrary.
5І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
5And when we had sailed over the sea of Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
6А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
6And there the centurion found a ship of Alexandria sailing into Italy; and he put us therein.
7Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
7And when we had sailed slowly many days, and scarce were come over against Cnidus, the wind not suffering us, we sailed under Crete, over against Salmone;
8і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
8And, hardly passing it, came unto a place which is called The fair havens; nigh whereunto was the city of Lasea.
9Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
9Now when much time was spent, and when sailing was now dangerous, because the fast was now already past, Paul admonished them ,
10кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
10And said unto them, Sirs, I perceive that this voyage will be with hurt and much damage, not only of the lading and ship, but also of our lives.
11Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
11Nevertheless the centurion believed the master and the owner of the ship, more than those things which were spoken by Paul.
12Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
12And because the haven was not commodious to winter in, the more part advised to depart thence also, if by any means they might attain to Phenice, and there to winter; which is an haven of Crete, and lieth toward the south west and north west.
13Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
13And when the south wind blew softly, supposing that they had obtained their purpose, loosing thence , they sailed close by Crete.
14Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
14But not long after there arose against it a tempestuous wind, called Euroclydon.
15Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
15And when the ship was caught, and could not bear up into the wind, we let her drive.
16На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
16And running under a certain island which is called Clauda, we had much work to come by the boat:
17котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
17Which when they had taken up, they used helps, undergirding the ship; and, fearing lest they should fall into the quicksands, strake sail, and so were driven.
18А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
18And we being exceedingly tossed with a tempest, the next day they lightened the ship;
19А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
19And the third day we cast out with our own hands the tackling of the ship.
20Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
20And when neither sun nor stars in many days appeared, and no small tempest lay on us , all hope that we should be saved was then taken away.
21Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
21But after long abstinence Paul stood forth in the midst of them, and said, Sirs, ye should have hearkened unto me, and not have loosed from Crete, and to have gained this harm and loss.
22А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
22And now I exhort you to be of good cheer: for there shall be no loss of any man’s life among you, but of the ship.
23Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
23For there stood by me this night the angel of God, whose I am, and whom I serve,
24глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
24Saying, Fear not, Paul; thou must be brought before Cæsar: and, lo, God hath given thee all them that sail with thee.
25Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
25Wherefore, sirs, be of good cheer: for I believe God, that it shall be even as it was told me.
26Мусимо бо до острова якогось пристати.
26Howbeit we must be cast upon a certain island.
27Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
27But when the fourteenth night was come, as we were driven up and down in Adria, about midnight the shipmen deemed that they drew near to some country;
28і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
28And sounded, and found it twenty fathoms: and when they had gone a little further, they sounded again, and found it fifteen fathoms.
29І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
29Then fearing lest we should have fallen upon rocks, they cast four anchors out of the stern, and wished for the day.
30Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
30And as the shipmen were about to flee out of the ship, when they had let down the boat into the sea, under colour as though they would have cast anchors out of the foreship,
31сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
31Paul said to the centurion and to the soldiers, Except these abide in the ship, ye cannot be saved.
32Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
32Then the soldiers cut off the ropes of the boat, and let her fall off.
33Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
33And while the day was coming on, Paul besought them all to take meat, saying, This day is the fourteenth day that ye have tarried and continued fasting, having taken nothing.
34Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
34Wherefore I pray you to take some meat: for this is for your health: for there shall not an hair fall from the head of any of you.
35Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
35And when he had thus spoken, he took bread, and gave thanks to God in presence of them all: and when he had broken it , he began to eat.
36Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
36Then were they all of good cheer, and they also took some meat.
37Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
37And we were in all in the ship two hundred threescore and sixteen souls.
38А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
38And when they had eaten enough, they lightened the ship, and cast out the wheat into the sea.
39Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
39And when it was day, they knew not the land: but they discovered a certain creek with a shore, into the which they were minded, if it were possible, to thrust in the ship.
40І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
40And when they had taken up the anchors, they committed themselves unto the sea, and loosed the rudder bands, and hoised up the mainsail to the wind, and made toward shore.
41Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
41And falling into a place where two seas met, they ran the ship aground; and the forepart stuck fast, and remained unmoveable, but the hinder part was broken with the violence of the waves.
42Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
42And the soldiers’ counsel was to kill the prisoners, lest any of them should swim out, and escape.
43Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
43But the centurion, willing to save Paul, kept them from their purpose; and commanded that they which could swim should cast themselves first into the sea , and get to land:
44а остальнї, — хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.
44And the rest, some on boards, and some on broken pieces of the ship. And so it came to pass, that they escaped all safe to land.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.