Дїяння 25
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.
1Now when Festus was come into the province, after three days, he went up to Jerusalem from Caesarea.
2І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,
2And the chief priests, and principal men of the Jews, went unto him against Paul: and they besought him,
3просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, — змовившись, щоб його вбити на дорозї.
3Requesting favour against him, that he would command him to be brought to Jerusalem, laying wait to kill him in the way.
4Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).
4But Festus answered: That Paul was kept in Caesarea, and that he himself would very shortly depart thither.
5Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.
5Let them, therefore, saith he, among you that are able, go down with me, and accuse him, if there be any crime in the man.
6І, пробувши у них більш десяти днїв, прибув у Кесарию; назавтра ж сївши на судищі, звелїв привести Павла.
6And having tarried among them no more than eight or ten days, he went down to Caesarea, and the next day he sat in the judgment seat; and commanded Paul to be brought.
7Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.
7Who being brought, the Jews stood about him, who were come down from Jerusalem, objecting many and grievous causes, which they could not prove;
8А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нїчого не провинив.
8Paul making answer for himself: Neither against the law of the Jews, nor against the temple, nor against Caesar, have I offended in any thing.
9Фест же, хотївши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?
9But Festus, willing to shew the Jews a pleasure, answering Paul, said: Wilt thou go up to Jerusalem, and there be judged of these things before me?
10Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нїчим не скривдив я, як і ти добре знаєш.
10Then Paul said: I stand at Caesar’s judgment seat, where I ought to be judged. To the Jews I have done no injury, as thou very well knowest.
11Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.
11For if I have injured them, or have committed any thing worthy of death, I refuse not to die. But if there be none of these things whereof they accuse me, no man may deliver me to them: I appeal to Caesar.
12Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.
12Then Festus having conferred with the council, answered: Hast thou appealed to Caesar? To Caesar shalt thou go.
13Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.
13And after some days, king Agrippa and Bernice came down to Caesarea to salute Festus.
14А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;
14And as they tarried there many days, Festus told the king of Paul, saying: A certain man was left prisoner by Felix.
15про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него.
15About whom, when I was at Jerusalem, the chief priests, and the ancients of the Jews, came unto me, desiring condemnation against him.
16Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, нїж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.
16To whom I answered: It is not the custom of the Romans to condemn any man, before that he who is accused have his accusers present, and have liberty to make his answer, to clear himself of the things laid to his charge.
17Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.
17When therefore they were come hither, without any delay, on the day following, sitting in the judgment seat, I commanded the man to be brought.
18Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,
18Against whom, when the accusers stood up, they brought no accusation of things which I thought ill of:
19були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.
19But had certain questions of their own superstition against him, and of one Jesus deceased, whom Paul affirmed to be alive.
20Я ж, сумнїваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.
20I therefore being in a doubt of this manner of question, asked him whether he would go to Jerusalem, and there be judged of these things.
21Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.
21But Paul appealing to be reserved unto the hearing of Augustus, I commanded him to be kept, till I might send him to Caesar.
22Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.
22And Agrippa said to Festus: I would also hear the man, myself. Tomorrow, said he, thou shalt hear him.
23Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.
23And on the next day, when Agrippa and Bernice were come with great pomp, and had entered into the hall of audience, with the tribunes, and principal men of the city, at Festus’ commandment, Paul was brought forth.
24І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.
24And Festus saith: King Agrippa, and all ye men who are here present with us, you see this man, about whom all the multitude of the Jews dealt with me at Jerusalem, requesting and crying out that he ought not to live any longer.
25Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.
25Yet have I found nothing that he hath committed worthy of death. But forasmuch as he himself hath appealed to Augustus, I have determined to send him.
26Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.
26Of whom I have nothing certain to write to my lord. For which cause I have brought him forth before you, and especially before thee, O king Agrippa, that examination being made, I may have what to write.
27Нерозсудливо бо менї здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.
27For it seemeth to me unreasonable to send a prisoner, and not to signify the things laid to his charge.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.