Дїяння 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
1And the apostles and brethren, who were in Judea, heard that the Gentiles also had received the word of God.
2І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
2And when Peter was come up to Jerusalem, they that were of the circumcision contended with him,
3кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
3Saying: Why didst thou go in to men uncircumcised, and didst eat with them?
4Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
4But Peter began and declared to them the matter in order, saying:
5Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
5I was in the city of Joppe praying, and I saw in an ecstasy of mind a vision, a certain vessel descending, as it were a great sheet let down from heaven by four corners, and it came even unto me.
6Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
6Into which looking, I considered, and saw fourfooted creatures of the earth, and beasts, and creeping things, and fowls of the air:
7І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
7And I heard also a voice saying to me: Arise, Peter; kill and eat.
8Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
8And I said: Not so, Lord; for nothing common or unclean hath ever entered into my mouth.
9Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
9And the voice answered again from heaven: What God hath made clean, do not thou call common.
10Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
10And this was done three times: and all were taken up again into heaven.
11І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
11And behold, immediately there were three men come to the house wherein I was, sent to me from Caesarea.
12Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
12And the Spirit said to me, that I should go with them, nothing doubting. And these six brethren went with me also: and we entered into the man’s house.
13і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
13And he told us how he had seen an angel in his house, standing, and saying to him: Send to Joppe, and call hither Simon, who is surnamed Peter,
14Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
14Who shall speak to thee words, whereby thou shalt be saved, and all thy house.
15Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
15And when I had begun to speak, the Holy Ghost fell upon them, as upon us also in the beginning.
16Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
16And I remembered the word of the Lord, how that he said: John indeed baptized with water, but you shall be baptized with the Holy Ghost.
17Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
17If then God gave them the same grace, as to us also who believed in the Lord Jesus Christ; who was I, that could withstand God?
18Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
18Having heard these things, they held their peace, and glorified God, saying: God then hath also to the Gentiles given repentance unto life.
19Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
19Now they who had been dispersed by the persecution that arose on occasion of Stephen, went about as far as Phenice and Cyprus and Antioch, speaking the word to none, but to the Jews only.
20Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
20But some of them were men of Cyprus and Cyrene, who, when they were entered into Antioch, spoke also to the Greeks, preaching the Lord Jesus.
21І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
21And the hand of the Lord was with them: and a great number believing, were converted to the Lord.
22Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
22And the tidings came to the ears of the church that was at Jerusalem, touching these things: and they sent Barnabas as far as Antioch.
23котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
23Who, when he was come, and had seen the grace of God, rejoiced: and he exhorted them all with purpose of heart to continue in the Lord.
24Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
24For he was a good man, and full of the Holy Ghost and of faith. And a great multitude was added to the Lord.
25Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
25And Barnabas went to Tarsus to seek Saul: whom, when he had found, he brought to Antioch.
26і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
26And they conversed there in the church a whole year; and they taught a great multitude, so that at Antioch the disciples were first named Christians.
27Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
27And in these days there came prophets from Jerusalem to Antioch:
28Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
28And one of them named Agabus, rising up, signified by the Spirit, that there should be a great famine over the whole world, which came to pass under Claudius.
29З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
29And the disciples, every man according to his ability, purposed to send relief to the brethren who dwelt in Judea:
30Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
30Which also they did, sending it to the ancients, by the hands of Barnabas and Saul.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.