Дїяння 8

1Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.

2Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.

3Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.

4Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.

5І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

6І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.

7З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.

8І стались радощі великі в городї тому.

9Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.

10На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.

11Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.

12Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.

13Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.

14Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

15котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

16(Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)

17Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.

18Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,

19говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.

20Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.

21Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.

22Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

23Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.

24Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.

25Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

26Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста.

27І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;

28і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.

29Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.

30Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?

31Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.

32Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.

33У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто зʼясує? бо береть ся з землї життє Його.

34Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?

35Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.

36Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?

37Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.

38І звелїв зʼупинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.

39Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.

40Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.