Hebræos 10
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Umbram enim habens lex futurorum bonorum, non ipsam imaginem rerum: per singulos annos, eisdem ipsis hostiis quas offerunt indesinenter, numquam potest accedentes perfectos facere:
1Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
2alioquin cessassent offerri: ideo quod nullam haberent ultra conscientiam peccati, cultores semel mundati:
2Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
3sed in ipsis commemoratio peccatorum per singulos annos fit.
3А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
4Impossibile enim est sanguine taurorum et hircorum auferri peccata.
4Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
5Ideo ingrediens mundum dicit: Hostiam et oblationem noluisti: corpus autem aptasti mihi:
5Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: „Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
6holocautomata pro peccato non tibi placuerunt.
6Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
7Tunc dixi: Ecce venio: in capite libri scriptum est de me: Ut faciam, Deus, voluntatem tuam.
7Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.‟
8Superius dicens: Quia hostias, et oblationes, et holocautomata pro peccato noluisti, nec placita sunt tibi, quæ secundum legem offeruntur,
8Сказавши вище: „Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси,‟ котрі по закону приносять ся,
9tunc dixi: Ecce venio, ut faciam, Deus, voluntatem tuam: aufert primum, ut sequens statuat.
9потім рече: „Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже.‟ Зносить перве, щоб друге поставити.
10In qua voluntate sanctificati sumus per oblationem corporis Jesu Christi semel.
10По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
11Et omnis quidem sacerdos præsto est quotidie ministrans, et easdem sæpe offerens hostias, quæ numquam possunt auferre peccata:
11І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
12hic autem unam pro peccatis offerens hostiam, in sempiternum sedet in dextera Dei,
12Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
13de cetero exspectans donec ponantur inimici ejus scabellum pedum ejus.
13дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
14Una enim oblatione, consummavit in sempiternum sanctificatos.
14Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
15Contestatur autem nos et Spiritus Sanctus. Postquam enim dixit:
15Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
16Hoc autem testamentum, quod testabor ad illos post dies illos, dicit Dominus, dando leges meas in cordibus eorum, et in mentibus eorum superscribam eas:
16„Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв‟, глаголе Господь: „Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
17et peccatorum, et iniquitatum eorum jam non recordabor amplius.
17і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.‟
18Ubi autem horum remissio: jam non est oblatio pro peccato.
18А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19Habentes itaque, fratres, fiduciam in introitu sanctorum in sanguine Christi,
19Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20quam initiavit nobis viam novam, et viventem per velamen, id est, carnem suam,
20дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
21et sacerdotem magnum super domum Dei:
21і Єрея великого над домом Божим,
22accedamus cum vero corde in plenitudine fidei, aspersi corda a conscientia mala, et abluti corpus aqua munda,
22приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23teneamus spei nostræ confessionem indeclinabilem (fidelis enim est qui repromisit),
23держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
24et consideremus invicem in provocationem caritatis, et bonorum operum:
24і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25non deserentes collectionem nostram, sicut consuetudinis est quibusdam, sed consolantes, et tanto magis quanto videritis appropinquantem diem.
25не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26Voluntarie enim peccantibus nobis post acceptam notitiam veritatis, jam non relinquitur pro peccatis hostia,
26Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27terribilis autem quædam exspectatio judicii, et ignis æmulatio, quæ consumptura est adversarios.
27а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
28Irritam quis faciens legem Moysi, sine ulla miseratione duobus vel tribus testibus moritur:
28Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29quanto magis putatis deteriora mereri supplicia qui Filium Dei conculcaverit, et sanguinem testamenti pollutum duxerit, in quo sanctificatus est, et spiritui gratiæ contumeliam fecerit?
29Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30Scimus enim qui dixit: Mihi vindicta, et ego retribuam. Et iterum: Quia judicabit Dominus populum suum.
30Знаємо Того, хто промовив: „Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь‟; і знов: „Господь судити ме людей своїх.‟
31Horrendum est incidere in manus Dei viventis.
31Страшно впасти в руки Бога живого.
32Rememoramini autem pristinos dies, in quibus illuminati, magnum certamen sustinuistis passionum:
32Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33et in altero quidem opprobriis et tribulationibus spectaculum facti: in altero autem socii taliter conversantium effecti.
33то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34Nam et vinctis compassi estis, et rapinam bonorum vestrorum cum gaudio suscepistis, cognoscentes vos habere meliorem et manentem substantiam.
34Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35Nolite itaque amittere confidentiam vestram, quæ magnam habet remunerationem.
35Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36Patientia enim vobis necessaria est: ut voluntatem Dei facientes, reportetis promissionem.
36Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37Adhuc enim modicum aliquantulum, qui venturus est, veniet, et non tardabit.
37Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38Justus autem meus ex fide vivit: quod si subtraxerit se, non placebit animæ meæ.
38„А праведний з віри жив буде,‟ і: „Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.‟
39Nos autem non sumus subtractionis filii in perditionem, sed fidei in acquisitionem animæ.
39Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.