Hebrews 10
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1For the law having a shadow of good things to come, and not the very image of the things, can never with those sacrifices which they offered year by year continually make the comers thereunto perfect.
1Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
2For then would they not have ceased to be offered? because that the worshippers once purged should have had no more conscience of sins.
2Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
3But in those sacrifices there is a remembrance again made of sins every year.
3А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
4For it is not possible that the blood of bulls and of goats should take away sins.
4Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
5Wherefore when he cometh into the world, he saith, Sacrifice and offering thou wouldest not, but a body hast thou prepared me:
5Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: „Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
6In burnt offerings and sacrifices for sin thou hast had no pleasure.
6Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
7Then said I, Lo, I come (in the volume of the book it is written of me,) to do thy will, O God.
7Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.‟
8Above when he said, Sacrifice and offering and burnt offerings and offering for sin thou wouldest not, neither hadst pleasure therein ; which are offered by the law;
8Сказавши вище: „Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси,‟ котрі по закону приносять ся,
9Then said he, Lo, I come to do thy will, O God. He taketh away the first, that he may establish the second.
9потім рече: „Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже.‟ Зносить перве, щоб друге поставити.
10By the which will we are sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all .
10По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
11And every priest standeth daily ministering and offering oftentimes the same sacrifices, which can never take away sins:
11І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
12But this man, after he had offered one sacrifice for sins for ever, sat down on the right hand of God;
12Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
13From henceforth expecting till his enemies be made his footstool.
13дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
14For by one offering he hath perfected for ever them that are sanctified.
14Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
15Whereof the Holy Ghost also is a witness to us: for after that he had said before,
15Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
16This is the covenant that I will make with them after those days, saith the Lord, I will put my laws into their hearts, and in their minds will I write them;
16„Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв‟, глаголе Господь: „Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
17And their sins and iniquities will I remember no more.
17і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.‟
18Now where remission of these is, there is no more offering for sin.
18А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19Having therefore, brethren, boldness to enter into the holiest by the blood of Jesus,
19Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20By a new and living way, which he hath consecrated for us, through the veil, that is to say, his flesh;
20дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
21And having an high priest over the house of God;
21і Єрея великого над домом Божим,
22Let us draw near with a true heart in full assurance of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience, and our bodies washed with pure water.
22приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23Let us hold fast the profession of our faith without wavering; (for he is faithful that promised;)
23держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
24And let us consider one another to provoke unto love and to good works:
24і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25Not forsaking the assembling of ourselves together, as the manner of some is ; but exhorting one another : and so much the more, as ye see the day approaching.
25не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26For if we sin wilfully after that we have received the knowledge of the truth, there remaineth no more sacrifice for sins,
26Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27But a certain fearful looking for of judgment and fiery indignation, which shall devour the adversaries.
27а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
28He that despised Moses’ law died without mercy under two or three witnesses:
28Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29Of how much sorer punishment, suppose ye, shall he be thought worthy, who hath trodden under foot the Son of God, and hath counted the blood of the covenant, wherewith he was sanctified, an unholy thing, and hath done despite unto the Spirit of grace?
29Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30For we know him that hath said, Vengeance belongeth unto me, I will recompense, saith the Lord. And again, The Lord shall judge his people.
30Знаємо Того, хто промовив: „Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь‟; і знов: „Господь судити ме людей своїх.‟
31It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.
31Страшно впасти в руки Бога живого.
32But call to remembrance the former days, in which, after ye were illuminated, ye endured a great fight of afflictions;
32Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33Partly, whilst ye were made a gazingstock both by reproaches and afflictions; and partly, whilst ye became companions of them that were so used.
33то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34For ye had compassion of me in my bonds, and took joyfully the spoiling of your goods, knowing in yourselves that ye have in heaven a better and an enduring substance.
34Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35Cast not away therefore your confidence, which hath great recompence of reward.
35Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36For ye have need of patience, that, after ye have done the will of God, ye might receive the promise.
36Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37For yet a little while, and he that shall come will come, and will not tarry.
37Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38Now the just shall live by faith: but if any man draw back, my soul shall have no pleasure in him.
38„А праведний з віри жив буде,‟ і: „Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.‟
39But we are not of them who draw back unto perdition; but of them that believe to the saving of the soul.
39Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.