Hebrews 9
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then verily the first covenant had also ordinances of divine service, and a worldly sanctuary.
1Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.
2For there was a tabernacle made; the first, wherein was the candlestick, and the table, and the shewbread; which is called the sanctuary.
2Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.
3And after the second veil, the tabernacle which is called the Holiest of all;
3За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;
4Which had the golden censer, and the ark of the covenant overlaid round about with gold, wherein was the golden pot that had manna, and Aaron’s rod that budded, and the tables of the covenant;
4мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,
5And over it the cherubims of glory shadowing the mercyseat; of which we can not now speak particularly.
5а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.
6Now when these things were thus ordained, the priests went always into the first tabernacle, accomplishing the service of God .
6Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;
7But into the second went the high priest alone once every year, not without blood, which he offered for himself, and for the errors of the people:
7у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.
8The Holy Ghost this signifying, that the way into the holiest of all was not yet made manifest, while as the first tabernacle was yet standing:
8Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.
9Which was a figure for the time then present, in which were offered both gifts and sacrifices, that could not make him that did the service perfect, as pertaining to the conscience;
9Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,
10Which stood only in meats and drinks, and divers washings, and carnal ordinances, imposed on them until the time of reformation.
10а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.
11But Christ being come an high priest of good things to come, by a greater and more perfect tabernacle, not made with hands, that is to say, not of this building;
11Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,
12Neither by the blood of goats and calves, but by his own blood he entered in once into the holy place, having obtained eternal redemption for us .
12анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.
13For if the blood of bulls and of goats, and the ashes of an heifer sprinkling the unclean, sanctifieth to the purifying of the flesh:
13Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;
14How much more shall the blood of Christ, who through the eternal Spirit offered himself without spot to God, purge your conscience from dead works to serve the living God?
14то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?
15And for this cause he is the mediator of the new testament, that by means of death, for the redemption of the transgressions that were under the first testament, they which are called might receive the promise of eternal inheritance.
15І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.
16For where a testament is , there must also of necessity be the death of the testator.
16Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.
17For a testament is of force after men are dead: otherwise it is of no strength at all while the testator liveth.
17Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.
18Whereupon neither the first testament was dedicated without blood.
18Тим же й первий не був осьвячений без крови.
19For when Moses had spoken every precept to all the people according to the law, he took the blood of calves and of goats, with water, and scarlet wool, and hyssop, and sprinkled both the book, and all the people,
19Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,
20Saying, This is the blood of the testament which God hath enjoined unto you.
20глаголючи: „Се кров завіту, котрий завітував вам Бог.‟
21Moreover he sprinkled with blood both the tabernacle, and all the vessels of the ministry.
21І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.
22And almost all things are by the law purged with blood; and without shedding of blood is no remission.
22А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).
23It was therefore necessary that the patterns of things in the heavens should be purified with these; but the heavenly things themselves with better sacrifices than these.
23Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.
24For Christ is not entered into the holy places made with hands, which are the figures of the true; but into heaven itself, now to appear in the presence of God for us:
24Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,
25Nor yet that he should offer himself often, as the high priest entereth into the holy place every year with blood of others;
25анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;
26For then must he often have suffered since the foundation of the world: but now once in the end of the world hath he appeared to put away sin by the sacrifice of himself.
26(а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.
27And as it is appointed unto men once to die, but after this the judgment:
27І як призначено людям раз умерти, а потім суд,
28So Christ was once offered to bear the sins of many; and unto them that look for him shall he appear the second time without sin unto salvation.
28так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.