Hebrews 9
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1The former indeed had also justifications of divine service, and a worldly sanctuary.
1Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.
2For there was a tabernacle made the first, wherein were the candlesticks, and the table, and the setting forth of loaves, which is called the holy.
2Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.
3And after the second veil, the tabernacle, which is called the holy of holies:
3За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;
4Having a golden censer, and the ark of the testament covered about on every part with gold, in which was a golden pot that had manna, and the rod of Aaron, that had blossomed, and the tables of the testament.
4мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,
5And over it were the cherubims of glory overshadowing the propitiatory: of which it is not needful to speak now particularly.
5а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.
6Now these things being thus ordered, into the first tabernacle the priests indeed always entered, accomplishing the offices of sacrifices.
6Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;
7But into the second, the high priest alone, once a year: not without blood, which he offereth for his own, and the people’s ignorance:
7у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.
8The Holy Ghost signifying this, that the way into the holies was not yet made manifest, whilst the former tabernacle was yet standing.
8Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.
9Which is a parable of the time present: according to which gifts and sacrifices are offered, which can not, as to the conscience, make him perfect that serveth, only in meats and in drinks,
9Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,
10And divers washings, and justices of the flesh laid on them until the time of correction.
10а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.
11But Christ, being come an high priest of the good things to come, by a greater and more perfect tabernacle not made with hand, that is, not of this creation:
11Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,
12Neither by the blood of goats, or of calves, but by his own blood, entered once into the holies, having obtained eternal redemption.
12анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.
13For if the blood of goats and of oxen, and the ashes of an heifer being sprinkled, sanctify such as are defiled, to the cleansing of the flesh:
13Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;
14How much more shall the blood of Christ, who by the Holy Ghost offered himself unspotted unto God, cleanse our conscience from dead works, to serve the living God?
14то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?
15And therefore he is the mediator of the new testament: that by means of his death, for the redemption of those transgressions, which were under the former testament, they that are called may receive the promise of eternal inheritance.
15І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.
16For where there is a testament, the death of the testator must of necessity come in.
16Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.
17For a testament is of force, after men are dead: otherwise it is as yet of no strength, whilst the testator liveth.
17Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.
18Whereupon neither was the first indeed dedicated without blood.
18Тим же й первий не був осьвячений без крови.
19For when every commandment of the law had been read by Moses to all the people, he took the blood of calves and goats, with water, and scarlet wool and hyssop, and sprinkled both the book itself and all the people,
19Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,
20Saying: This is the blood of the testament, which God hath enjoined unto you.
20глаголючи: „Се кров завіту, котрий завітував вам Бог.‟
21The tabernacle also and all the vessels of the ministry, in like manner, he sprinkled with blood.
21І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.
22And almost all things, according to the law, are cleansed with blood: and without shedding of blood there is no remission.
22А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).
23It is necessary therefore that the patterns of heavenly things should be cleansed with these: but the heavenly things themselves with better sacrifices than these.
23Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.
24For Jesus is not entered into the holies made with hands, the patterns of the true: but into heaven itself, that he may appear now in the presence of God for us.
24Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,
25Nor yet that he should offer himself often, as the high priest entereth into the holies, every year with the blood of others:
25анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;
26For then he ought to have suffered often from the beginning of the world: but now once at the end of ages, he hath appeared for the destruction of sin, by the sacrifice of himself.
26(а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.
27And as it is appointed unto men once to die, and after this the judgment:
27І як призначено людям раз умерти, а потім суд,
28So also Christ was offered once to exhaust the sins of many; the second time he shall appear without sin to them that expect him unto salvation.
28так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.