Hebrews 12
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And therefore we also having so great a cloud of witnesses over our head, laying aside every weight and sin which surrounds us, let us run by patience to the fight proposed to us:
1Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,
2Looking on Jesus, the author and finisher of faith, who having joy set before him, endured the cross, despising the shame, and now sitteth on the right hand of the throne of God.
2дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.
3For think diligently upon him that endured such opposition from sinners against himself; that you be not wearied, fainting in your minds.
3Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.
4For you have not yet resisted unto blood, striving against sin:
4Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,
5And you have forgotten the consolation, which speaketh to you, as unto children, saying: My son, neglect not the discipline of the Lord; neither be thou wearied whilst thou art rebuked by him.
5і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: „Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;
6For whom the Lord loveth, he chastiseth; and he scourgeth every son whom he receiveth.
6кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає.‟
7Persevere under discipline. God dealeth with you as with his sons; for what son is there, whom the father doth not correct?
7Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?
8But if you be without chastisement, whereof all are made partakers, then are you bastards, and not sons.
8Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.
9Moreover we have had fathers of our flesh, for instructors, and we reverenced them: shall we not much more obey the Father of spirits, and live?
9Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?
10And they indeed for a few days, according to their own pleasure, instructed us: but he, for our profit, that we might receive his sanctification.
10Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.
11Now all chastisement for the present indeed seemeth not to bring with it joy, but sorrow: but afterwards it will yield, to them that are exercised by it, the most peaceable fruit of justice.
11Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.
12Wherefore lift up the hands which hang down, and the feeble knees,
12Тим же „зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте‟,
13And make straight steps with your feet: that no one, halting, may go out of the way; but rather be healed.
13і „стежки праві робіте ногами вашими‟, щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.
14Follow peace with all men, and holiness: without which no man shall see God.
14Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,
15Looking diligently, lest any man be wanting to the grace of God; lest any root of bitterness springing up do hinder, and by it many be defiled.
15наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;
16Lest there be any fornicator, or profane person, as Esau; who for one mess, sold his first birthright.
16щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.
17For know ye that afterwards, when he desired to inherit the benediction, he was rejected; for he found no place of repentance, although with tears he had sought it.
17Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.
18For you are not come to a mountain that might be touched, and a burning fire, and a whirlwind, and darkness, and storm,
18Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,
19And the sound of a trumpet, and the voice of words, which they that heard excused themselves, that the word might not be spoken to them:
19і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:
20For they did not endure that which was said: And if so much as a beast shall touch the mount, it shall be stoned.
20(бо не видержали наказу: „Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий.‟
21And so terrible was that which was seen, Moses said: I am frighted, and tremble.
21І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: „Я в страсї і трепетї.‟)
22But you are come to mount Sion, and to the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to the company of many thousands of angels,
22А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,
23And to the church of the firstborn, who are written in the heavens, and to God the judge of all, and to the spirits of the just made perfect,
23до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,
24And to Jesus the mediator of the new testament, and to the sprinkling of blood which speaketh better than that of Abel.
24і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.
25See that you refuse him not that speaketh. For if they escaped not who refused him that spoke upon the earth, much more shall not we, that turn away from him that speaketh to us from heaven.
25Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,
26Whose voice then moved the earth; but now he promiseth, saying: Yet once more, and I will move not only the earth, but heaven also.
26котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: „Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом.‟
27And in that he saith, Yet once more, he signifieth the translation of the moveable things as made, that those things may remain which are immoveable.
27Се ж: „ще раз‟ показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.
28Therefore receiving an immoveable kingdom, we have grace; whereby let us serve, pleasing God, with fear and reverence.
28Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.
29For our God is a consuming fire.
29Бо наш Бог — огонь пожирающий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.