Hebrews 12
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Therefore, since we are surrounded by such a great cloud of witnesses, let us throw off every encumbrance and the sin that so easily entangles, and let us run with endurance the race set out for us.
1Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,
2Let us fix our eyes on Jesus, the author and perfecter of our faith, who for the joy set before Him endured the cross, scorning its shame, and sat down at the right hand of the throne of God.
2дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.
3Consider Him who endured such hostility from sinners, so that you will not grow weary and lose heart.
3Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.
4In your struggle against sin, you have not yet resisted to the point of shedding your blood.
4Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,
5And you have forgotten the exhortation that addresses you as sons: “My son, do not take lightly the discipline of the Lord, and do not lose heart when He rebukes you.
5і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: „Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;
6For the Lord disciplines the one He loves, and He chastises every son He receives.”
6кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає.‟
7Endure suffering as discipline; God is treating you as sons. For what son is not disciplined by his father?
7Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?
8If you do not experience discipline like everyone else, then you are illegitimate children and not true sons.
8Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.
9Furthermore, we have all had earthly fathers who disciplined us, and we respected them. Should we not much more submit to the Father of our spirits and live?
9Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?
10Our fathers disciplined us for a short time as they thought best, but God disciplines us for our good, so that we may share in His holiness.
10Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.
11No discipline seems enjoyable at the time, but painful. Later on, however, it yields a harvest of righteousness and peace to those who have been trained by it.
11Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.
12Therefore strengthen your limp hands and weak knees.
12Тим же „зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте‟,
13Make straight paths for your feet, so that the lame may not be disabled, but rather healed.
13і „стежки праві робіте ногами вашими‟, щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.
14Pursue peace with everyone, as well as holiness, without which no one will see the Lord.
14Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,
15See to it that no one falls short of the grace of God, and that no root of bitterness springs up to cause trouble and defile many.
15наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;
16See to it that no one is sexually immoral, or is godless like Esau, who for a single meal sold his birthright.
16щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.
17For you know that afterward, when he wanted to inherit the blessing, he was rejected. He could find no ground for repentance, though he sought the blessing with tears.
17Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.
18For you have not come to a mountain that can be touched and that is burning with fire; to darkness, gloom, and storm;
18Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,
19to a trumpet blast or to a voice that made its hearers beg that no further word be spoken.
19і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:
20For they could not bear what was commanded: “If even an animal touches the mountain, it must be stoned.”
20(бо не видержали наказу: „Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий.‟
21The sight was so terrifying that even Moses said, “I am trembling with fear.”
21І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: „Я в страсї і трепетї.‟)
22Instead, you have come to Mount Zion, to the city of the living God, the heavenly Jerusalem. You have come to myriads of angels
22А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,
23in joyful assembly, to the congregation of the firstborn, enrolled in heaven. You have come to God the Judge of all, to the spirits of the righteous made perfect,
23до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,
24to Jesus the mediator of a new covenant, and to the sprinkled blood that speaks a better word than the blood of Abel.
24і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.
25See to it that you do not refuse Him who speaks. For if the people did not escape when they refused Him who warned them on earth, how much less will we escape if we reject Him who warns us from heaven?
25Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,
26At that time His voice shook the earth, but now He has promised, “Once more I will shake not only the earth, but heaven as well.”
26котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: „Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом.‟
27The words “Once more” signify the removal of what can be shaken—that is, created things—so that the unshakable may remain.
27Се ж: „ще раз‟ показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.
28Therefore, since we are receiving an unshakable kingdom, let us be filled with gratitude, and so worship God acceptably with reverence and awe.
28Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.
29“For our God is a consuming fire.”
29Бо наш Бог — огонь пожирающий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.