Еврей 12
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ши ной дар, фииндкэ сунтем ынконжураць ку ун нор аша де маре де марторь, сэ дэм ла о парте орьче педикэ ши пэкатул каре не ынфэшоарэ аша де лесне ши сэ алергэм ку стэруинцэ ын алергаря каре не стэ ынаинте.
1Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,
2Сэ не уйтэм цинтэ ла Кэпетения ши Десэвырширя крединцей ноастре, адикэ ла Исус, каре, пентру букурия каре-Й ера пусэ ынаинте, а суферит кручя, а диспрецуит рушиня ши шаде ла дряпта скаунулуй де домние ал луй Думнезеу.
2дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.
3Уйтаци-вэ дар ку луаре аминте ла Чел че а суферит дин партя пэкэтошилор о ымпотривире аша де маре фацэ де Сине, пентру ка ну кумва сэ вэ пердець инима ши сэ кэдець де обосялэ ын суфлетеле воастре.
3Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.
4Вой ну в-аць ымпотривит ынкэ пынэ ла сынӂе ын лупта ымпотрива пэкатулуй.
4Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,
5Ши аць уйтат сфатул пе каре ви-л дэ ка унор фий: „Фиуле, ну диспрецуи педяпса Домнулуй ши ну-ць перде инима кынд ешть мустрат де Ел.
5і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: „Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;
6Кэч Домнул педепсеште пе чине-л юбеште ши бате ку нуяуа пе орьче фиу пе каре-л примеште.”
6кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає.‟
7Суфериць педяпса: Думнезеу Се поартэ ку вой ка ши ку ниште фий. Кэч каре есте фиул пе каре ну-л педепсеште татэл?
7Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?
8Дар, дакэ сунтець скутиць де педяпсэ, де каре тоць ау парте, сунтець ниште фечорь дин курвие, яр ну фий.
8Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.
9Ши апой, дакэ пэринций ноштри трупешть не-ау педепсит ши тот ле-ам дат чинстя кувенитэ, ну требуе оаре ку атыт май мулт сэ не супунем Татэлуй духурилор ши сэ трэим?
9Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?
10Кэч ей, ын адевэр, не педепсяу пентру пуцине зиле, кум кредяу ей кэ е бине, дар Думнезеу не педепсеште пентру бинеле ностру, ка сэ не факэ пэрташь сфинценией Луй.
10Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.
11Есте адевэрат кэ орьче педяпсэ, деокамдатэ, паре о причинэ де ынтристаре, ши ну де букурие, дар май пе урмэ адуче челор че ау трекут прин шкоала ей роада дэтэтоаре де паче а неприхэнирий.
11Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.
12Ынтэрици-вэ дар мыниле обосите ши ӂенункий слэбэноӂиць;
12Тим же „зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте‟,
13кроиць кэрэрь дрепте ку пичоареле воастре, пентру ка чел че шкьопэтязэ сэ ну се абатэ дин кале, чи май деграбэ сэ фие виндекат.
13і „стежки праві робіте ногами вашими‟, щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.
14Урмэриць пачя ку тоць ши сфинциря, фэрэ каре нимень ну ва ведя пе Домнул.
14Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,
15Луаць сяма бине ка нимень сэ ну се абатэ де ла харул луй Думнезеу, пентру ка ну кумва сэ дя лэстарь врео рэдэчинэ де амэрэчуне, сэ вэ адукэ тулбураре ши мулць сэ фие ынтинаць де еа.
15наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;
16Вегяць сэ ну фие ынтре вой нимень курвар сау лумеск ка Есау, каре пентру о мынкаре шь-а вындут дрептул де ынтый нэскут.
16щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.
17Штиць кэ май пе урмэ, кынд а врут сэ капете бинекувынтаря, н-а фост примит, пентру кэ, мэкар кэ о черя ку лакримь, н-а путут с-о скимбе.
17Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.
18Вой ну в-аць апропият де ун мунте каре се путя атинӂе ши каре ера купринс де фок, нич де негурэ, нич де ынтунерик, нич де фуртунэ,
18Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,
19нич де сунетул де трымбицэ, нич де гласул каре ворбя ын аша фел кэ чей че л-ау аузит ау черут сэ ну ли се май ворбяскэ
19і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:
20(пентру кэ ну путяу суфери порунка ачаста: „Кяр ун добиток, дакэ се ва атинӂе де мунте, сэ фие учис ку петре сау стрэпунс ку сэӂята.”
20(бо не видержали наказу: „Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий.‟
21Ши привелиштя ачея ера аша де ынфрикошэтоаре ынкыт Мойсе а зис: „Сунт ынгрозит ши тремур!”).
21І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: „Я в страсї і трепетї.‟)
22Чи в-аць апропият де мунтеле Сионулуй, де четатя Думнезеулуй челуй виу, Иерусалимул череск, де зечиле де мий, де адунаря ын сэрбэтоаре а ынӂерилор,
22А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,
23де Бисерика челор ынтый нэскуць, каре сунт скришь ын черурь, де Думнезеу, Жудекэторул тутурор, де духуриле челор неприхэниць, фэкуць десэвыршиць,
23до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,
24де Исус, Мижлочиторул легэмынтулуй челуй ноу, ши де сынӂеле стропирий, каре ворбеште май бине декыт сынӂеле луй Абел.
24і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.
25Луаць сяма ка ну кумва сэ ну воиць сэ аскултаць пе Чел че вэ ворбеште! Кэч дакэ н-ау скэпат чей че н-ау врут сэ аскулте пе Чел че ворбя пе пэмынт, ку атыт май мулт ну вом скэпа ной дакэ не ынтоарчем де ла Чел че ворбеште дин черурь,
25Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,
26ал кэруй глас а клэтинат атунч пэмынтул ши каре акум а фэкут фэгэдуинца ачаста: „Вой май клэтина ынкэ о датэ ну нумай пэмынтул, чи ши черул.”
26котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: „Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом.‟
27Кувинтеле ачестя, „ынкэ о датэ”, аратэ кэ скимбаря лукрурилор клэтинате, адикэ а лукрурилор фэкуте, есте фэкутэ токмай ка сэ рэмынэ лукруриле каре ну се клатинэ.
27Се ж: „ще раз‟ показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.
28Фииндкэ ам примит дар о ымпэрэцие каре ну се поате клэтина, сэ не арэтэм мулцумиторь ши сэ адучем астфел луй Думнезеу о ынкинаре плэкутэ, ку евлавие ши ку фрикэ,
28Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.
29фииндкэ Думнезеул ностру есте „ун фок мистуитор”.
29Бо наш Бог — огонь пожирающий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.