Hebrews 10
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1For the law, having a shadow of the good to come, not the very image of the things, can never with the same sacrifices year by year, which they offer continually, make perfect those who draw near.
1Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
2Or else wouldn’t they have ceased to be offered, because the worshipers, having been once cleansed, would have had no more consciousness of sins?
2Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
3But in those sacrifices there is a yearly reminder of sins.
3А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
4For it is impossible that the blood of bulls and goats should take away sins.
4Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
5Therefore when he comes into the world, he says, “You didn’t desire sacrifice and offering, but you prepared a body for me.
5Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: „Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
6You had no pleasure in whole burnt offerings and sacrifices for sin.
6Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
7Then I said, ‘Behold, I have come (in the scroll of the book it is written of me) to do your will, O God.’”
7Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.‟
8Previously saying, “Sacrifices and offerings and whole burnt offerings and sacrifices for sin you didn’t desire, neither had pleasure in them” (those which are offered according to the law),
8Сказавши вище: „Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси,‟ котрі по закону приносять ся,
9then he has said, “Behold, I have come to do your will.” He takes away the first, that he may establish the second,
9потім рече: „Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже.‟ Зносить перве, щоб друге поставити.
10by which will we have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.
10По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
11Every priest indeed stands day by day serving and offering often the same sacrifices, which can never take away sins,
11І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
12but he, when he had offered one sacrifice for sins forever, sat down on the right hand of God,
12Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
13from that time waiting until his enemies are made the footstool of his feet.
13дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
14For by one offering he has perfected forever those who are being sanctified.
14Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
15The Holy Spirit also testifies to us, for after saying,
15Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
16“This is the covenant that I will make with them after those days,” says the Lord, “I will put my laws on their heart, I will also write them on their mind;” then he says,
16„Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв‟, глаголе Господь: „Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
17“I will remember their sins and their iniquities no more.”
17і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.‟
18Now where remission of these is, there is no more offering for sin.
18А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19Having therefore, brothers, boldness to enter into the holy place by the blood of Jesus,
19Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20by the way which he dedicated for us, a new and living way, through the veil, that is to say, his flesh,
20дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
21and having a great priest over God’s house,
21і Єрея великого над домом Божим,
22let’s draw near with a true heart in fullness of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience and having our body washed with pure water,
22приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23let’s hold fast the confession of our hope without wavering; for he who promised is faithful.
23держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
24Let’s consider how to provoke one another to love and good works,
24і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25not forsaking our own assembling together, as the custom of some is, but exhorting one another, and so much the more as you see the Day approaching.
25не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26For if we sin willfully after we have received the knowledge of the truth, there remains no more a sacrifice for sins,
26Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27but a certain fearful expectation of judgment, and a fierceness of fire which will devour the adversaries.
27а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
28A man who disregards Moses’ law dies without compassion on the word of two or three witnesses.
28Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29How much worse punishment do you think he will be judged worthy of who has trodden under foot the Son of God, and has counted the blood of the covenant with which he was sanctified an unholy thing, and has insulted the Spirit of grace?
29Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30For we know him who said, “Vengeance belongs to me. I will repay,” says the Lord. Again, “The Lord will judge his people.”
30Знаємо Того, хто промовив: „Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь‟; і знов: „Господь судити ме людей своїх.‟
31It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.
31Страшно впасти в руки Бога живого.
32But remember the former days, in which, after you were enlightened, you endured a great struggle with sufferings:
32Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33partly, being exposed to both reproaches and oppressions, and partly, becoming partakers with those who were treated so.
33то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34For you both had compassion on me in my chains and joyfully accepted the plundering of your possessions, knowing that you have for yourselves a better possession and an enduring one in the heavens.
34Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35Therefore don’t throw away your boldness, which has a great reward.
35Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36For you need endurance so that, having done the will of God, you may receive the promise.
36Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37“In a very little while, he who comes will come and will not wait.
37Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38But the righteous one will live by faith. If he shrinks back, my soul has no pleasure in him.”
38„А праведний з віри жив буде,‟ і: „Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.‟
39But we are not of those who shrink back to destruction, but of those who have faith to the saving of the soul.
39Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.