1 Мойсея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
1Домнул Шь-а адус аминте де челе че спусесе Сарей ши Домнул а ымплинит фацэ де Сара че фэгэдуисе.
2І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
2Сара а рэмас ынсэрчинатэ ши а нэскут луй Авраам ун фиу ла бэтрынеце, ла время хотэрытэ, деспре каре-й ворбисе Думнезеу.
3І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
3Авраам а пус фиулуй сэу ноу-нэскут, пе каре и-л нэскусе Сара, нумеле Исаак.
4Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
4Авраам а тэят ымпрежур пе фиул сэу Исаак ла вырста де опт зиле, кум ый порунчисе Думнезеу.
5Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
5Авраам ера ын вырстэ де о сутэ де ань ла наштеря фиулуй сэу Исаак.
6Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
6Ши Сара а зис: „Думнезеу м-а фэкут де рыс: орьчине ва аузи ва рыде де мине.”
7І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
7Ши а адэугат: „Чине с-ар фи гындит сэ спунэ луй Авраам кэ Сара ва да цыцэ ла копий? Ши тотушь й-ам нэскут ун фиу ла бэтрынеце!”
8І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
8Копилул с-а фэкут маре ши а фост ынцэркат. Авраам а фэкут ун оспэц маре ын зиуа кынд а фост ынцэркат Исаак.
9Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
9Сара а вэзут рызынд пе фиул пе каре-л нэскусе луй Авраам еӂиптянка Агар.
10Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
10Ши а зис луй Авраам: „Изгонеште пе роаба ачаста ши пе фиул ей, кэч фиул роабей ачестея ну ва моштени ымпреунэ ку фиул меу, ку Исаак.”
11Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
11Кувинтеле ачестя н-ау плэкут делок луй Авраам, дин причина фиулуй сэу.
12І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
12Дар Думнезеу а зис луй Авраам: „Сэ ну те мыхнешть де кувинтеле ачестя, дин причина копилулуй ши дин причина роабей тале; фэ Сарей тот че-ць чере, кэч нумай дин Исаак ва еши о сэмынцэ каре ва пурта ку адевэрат нумеле тэу.
13Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
13Дар ши пе фиул роабей тале ыл вой фаче ун ням, кэч есте сэмынца та.”
14Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
14А доуа зи, Авраам с-а скулат де диминяцэ, а луат пыне ши ун бурдуф ку апэ, пе каре и л-а дат Агарей ши и л-а пус пе умэр; й-а дат ши копилул ши й-а дат друмул. Еа а плекат ши а рэтэчит прин пустиул Беер-Шеба.
15Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
15Кынд с-а испрэвит апа дин бурдуф, а арункат копилул суб ун туфиш
16Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
16ши с-а дус де а шезут ын фаца луй ла о микэ депэртаре де ел, ка ла о арункэтурэ де арк, кэч зичя еа: „Сэ ну вэд моартя копилулуй!” А шезут дар ын фаца луй ла о парте, а ридикат гласул ши а ынчепут сэ плынгэ.
17Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
17Думнезеу а аузит гласул копилулуй, ши Ынӂерул луй Думнезеу а стригат дин чер пе Агар ши й-а зис: „Че ай ту, Агар? Ну те теме, кэч Думнезеу а аузит гласул копилулуй ын локул унде есте.
18Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
18Скоалэ-те, я копилул ши цине-л де мынэ, кэч вой фаче дин ел ун ням маре.”
19І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
19Ши Думнезеу й-а дескис окий ши еа а вэзут ун извор де апэ; с-а дус де а умплут бурдуфул ку апэ ши а дат копилулуй сэ бя.
20І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
20Думнезеу а фост ку копилул, каре а крескут, а локуит ын пустиу ши а ажунс вынэтор ку аркул.
21І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
21А локуит ын пустиул Паран ши мама са й-а луат о невастэ дин цара Еӂиптулуй.
22Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
22Ын время ачея, Абимелек, ынсоцит де Пикол, кэпетения оштирий луй, а ворбит астфел луй Авраам: „Думнезеу есте ку тине ын тот че фачь.
23Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
23Журэ-мь акум, аич, пе Нумеле луй Думнезеу, кэ ну мэ вей ыншела ничодатэ, нич пе мине, нич пе копиий мей, нич пе непоций мей, ши кэ вей авя фацэ де мине ши фацэ де цара ын каре локуешть ка стрэин ачеяшь бунэвоинцэ пе каре о ам еу фацэ де тине.”
24І рече Авраам: Кленусь.
24Авраам а зис: „Жур!”
25І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
25Дар Авраам а бэгат винэ луй Абимелек пентру о фынтынэ де апэ, пе каре пусесерэ мына ку сила робий луй Абимелек.
26І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
26Абимелек а рэспунс: „Ну штиу чине а фэкут лукрул ачеста; нич ту ну мь-ай дат де штире ши нич еу ну афлу декыт азь.”
27І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
27Ши Авраам а луат ой ши бой, пе каре й-а дат луй Абимелек, ши ау фэкут легэмынт амындой.
28І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
28Авраам а пус деопарте шапте мелушеле дин турмэ.
29І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
29Ши Абимелек а зис луй Авраам: „Че сунт ачесте шапте мелушеле пе каре ле-ай пус деопарте?”
30І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
30Ел а рэспунс: „Требуе сэ примешть дин мына мя ачесте шапте мелушеле, пентру ка сэ-мь служяскэ де мэртурие кэ ам сэпат фынтына ачаста.”
31Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
31Ятэ де че локул ачела се нумеште Беер-Шеба, кэч аколо шь-ау журат ей крединцэ унул алтуя.
32І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
32Астфел ау фэкут ей легэмынт ла Беер-Шеба. Дупэ ачея, Абимелек с-а скулат ымпреунэ ку Пикол, кэпетения оштирий сале, ши с-ау ынторс ын цара филистенилор.
33І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
33Авраам а сэдит ун тамариск ла Беер-Шеба ши а кемат аколо Нумеле Домнулуй Думнезеулуй челуй вешник.
34Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.
34Авраам а локуит мултэ време ка стрэин ын цара филистенилор.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.