1 Мойсея 34
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Вийшла ж Дина, дочка Леїна, що вродила Яковові, спізнатись із дочками тієї країни.
1Дина, фата пе каре о нэскусе луй Иаков Лея, а ешит сэ вадэ пе фетеле цэрий.
2І побачив її Сихем, син Геммора, Евеяненка, князя тієї країни, та й взяв її, і лїг із нею, і насилував.
2Еа а фост зэритэ де Сихем, фиул хевитулуй Хамор, домниторул цэрий. Ел а пус мына пе еа, с-а кулкат ку еа ши а нечинстит-о.
3І прихилилась душа його до Дини, дочки Якова, і влюбив дївицю, й промовляв до неї прихильно.
3С-а липит ку тоатэ инима де Дина, фата луй Иаков, а юбит фата ши а кэутат с-о лиништяскэ.
4Каже ж Сихем до Геммора, батька свого, говорючи. Возьми менї дївицю сю за жену.
4Дупэ ачея Сихем а зис татэлуй сэу Хамор: „Я-мь де невастэ пе фата ачаста!”
5Яков же чув, що збезчестив Гемморенко Дину дочку його, сини ж його та були з його скотиною в полї, і мовчав Яков аж покіль прийшли вони.
5Иаков а афлат кэ-й нечинстисе пе фийкэ-са Дина ши, фииндкэ фиий сэй ерау ку вителе ла пэшуне, Иаков а тэкут пынэ ла ынтоарчеря лор.
6Вийшов же Геммор, отець Сихемів до Якова на поговорку з ним.
6Хамор, татэл луй Сихем, с-а дус ла Иаков ка сэ-й ворбяскэ.
7Сини ж Яковові поприходили з поля, і, почувши про се, досадували вони і були в великому жалю, що він зробив безум ув Ізраїлї, лїгши з дочкою Якововою, чого не годилось чинити аж надто.
7Дар, кынд с-ау ынторс фиий луй Иаков де ла пэшуне ши ау аузит лукрул ачеста, с-ау супэрат ши с-ау мыният фоарте таре, пентру кэ Сихем сэвыршисе о мишелие ын Исраел, кулкынду-се ку фата луй Иаков: аша чева н-ар фи требуит сэ се факэ ничодатэ.
8І розмовляв із ними Геммор говорючи: Сихемові, синові мойму, поривало душу до вашої дочки. Оддайте ж її за жену йому.
8Хамор ле-а ворбит астфел: „Фиул меу Сихем с-а липит ку тоатэ инима де фата воастрэ. Вэ рог, даци-й-о де невастэ
9І своячтесь із нами; дочок своїх давайте нам, а дочок наших беріте собі.
9ши ынкускрици-вэ ку ной; вой даци-не фетеле воастре ши луаць пентру вой пе але ноастре!
10І сїдайте осадами з нами, і наша країна буде перед вами. Сїдайте осадами й торгуйте і здобувайтесь на добро в їй.
10Локуиць ку ной; цара вэ стэ ынаинте, рэмынець ын еа, фачець негоц ши кумпэраць пэмынтурь ын еа.”
11Каже ж ото Сихем до батька й до братів її: Дайте менї знайти ласку в очах ваших, і що ви скажете менї, дам.
11Сихем а зис татэлуй ши фрацилор Диней: „Сэ капэт тречере ынаинтя воастрэ, ши вэ вой да че-мь вець чере.
12Вимагайте над звичай віно й подарунки; дам, скількі скажете менї, аби оддали дївицю заміж.
12Череци-мь о зестре кыт де маре ши кыт де мулте дарурь, ши вой да тот че-мь вець зиче; нумай даци-мь фата де невастэ.”
13Відказали ж сини Яковові Сихемові та Гемморові, батькові його, зрадливо; а мовляли так тим, що він осоромив Дину, сестру їх.
13Фиий луй Иаков ау рэспунс ши ау ворбит ку виклешуг луй Сихем ши татэлуй сэу Хамор, пентру кэ Сихем нечинстисе пе сора лор Дина.
14От і кажуть їм: Неможлива се річ оддати сестру нашу такому, що необрізаний; се ж бо докір нам був би;
14Ей й-ау зис: „Есте ун лукру пе каре ну-л путем фаче, сэ дэм пе сора ноастрэ унуй ом нетэят ымпрежур, кэч ар фи о окарэ пентру ной.
15Тілько тодї поєднаємось і осядемось із вами, коли будете такі, як ми, і обріжете ввесь музький пол.
15Ну не вом ынвои ла аша чева декыт дакэ вэ фачець ши вой ка ной ши дакэ орьче парте бэрбэтяскэ динтре вой се ва тэя ымпрежур.
16І оддавати мемо наші дочки вам, і брати мемо ваших дочок собі, і седіти мем осадами з вами, і зробимось одним народом.
16Атунч вэ вом да пе фетеле ноастре ши вом луа пентру ной пе але воастре; вом локуи ку вой ши вом фаче ымпреунэ ун сингур нород.
17Коли ж не послухаєте нас, тодї візьмемо дочку нашу та й пійдемо собі.
17Дар, дакэ ну воиць сэ не аскултаць ши сэ вэ тэяць ымпрежур, не вом луа фата ши вом плека.”
18І вподобав слова їх Геммор та Сихем Гемморенко.
18Кувинтеле лор ау плэкут луй Хамор ши луй Сихем, фиул луй Хамор.
19І не гаявсь молодик зробити се, закоханий бо був у Якововій дочцї, а поважали його над усю родину в отця його.
19Тынэрул н-а преӂетат сэ факэ лукрул ачеста, кэч юбя пе фата луй Иаков ши ера чел май бине вэзут ын каса татэлуй сэу.
20Прийшов же Геммор та Сихем Гемморенко до царини мїста їх, і розмовляли з мужами громадськими, говорючи:
20Хамор ши фиул луй Сихем с-ау дус ла поарта четэций ши ау ворбит астфел оаменилор дин четатя лор:
21Люде сї в ладу з нами, тим нехай сїдають осадами в нас на країнї, да й торгують у їй; бо наша країна простора геть про них. Берімо дочок їх собі і оддаваймо дочок наших їм.
21„Оамений ачештя ау гындурь де паче фацэ де ной; сэ рэмынэ дар ын царэ ши сэ факэ негоц; цара есте дестул де ларгэ пентру ей. Ной вом луа де невесте пе фетеле лор ши ле вом да де невесте пе фетеле ноастре.
22Тілько тодї згоджуються з нами, щоб осїстись із нами і єдинитись із нами, коли все музьке між нами та буде обрізане, як вони обрізані.
22Дар оамений ачештя ну вор вои сэ локуяскэ ымпреунэ ку ной, ка сэ алкэтуим ун сингур попор, декыт дакэ орьче парте бэрбэтяскэ динтре ной се ва тэя ымпрежур, дупэ кум ши ей ыншишь сунт тэяць ымпрежур.
23І стада їх, і майно їх, всяка скотина їх хиба не наші? Оце ж поєднаймось із ними, дак і осядуться з нами.
23Турмеле лор, авериле лор ши тоате вителе лор вор фи атунч але ноастре. Сэ примим нумай че чер ей, ка сэ рэмынэ ла ной.”
24І послухали Геммора та Сихема Гемморенка всї, що виходили за царину міську, і пообрізувалось усе музьке між ними.
24Тоць чей че тречяу пе поарта четэций ау аскултат пе Хамор ши пе фиул сэу Сихем ши тоць бэрбаций ау фост тэяць ымпрежур, тоць чей че тречяу пе поарта четэций.
25Сталося ж на третїй день, як недугували вони, два сини Яковові, Симеон та Левій, брати Дининї, взяли кожен меча свого, та ввійшли в город, та й повбивали все музьке.
25А трея зи, пе кынд суферяу ей ынкэ, чей дой фий ай луй Иаков, Симеон ши Леви, фраций Диней, шь-ау луат фиекаре сабия, с-ау нэпустит асупра четэций каре се кредя ын линиште ши ау учис пе тоць бэрбаций.
26Геммора ж та Сихема Гемморенка постинали мечом, і взяли Дину з господи Сихемової, та й пійшли геть.
26Ау трекут, де асеменя, прин аскуцишул сабией пе Хамор ши пе фиул сэу Сихем; ау ридикат пе Дина дин каса луй Сихем ши ау ешит афарэ.
27Сини ж Яковові ввійшли до побитих, та й розграбили город; бо в йому обезчещено Дину, сестру їх.
27Фиий луй Иаков с-ау арункат асупра челор морць ши ау жефуит четатя, пентру кэ нечинстисерэ пе сора лор.
28І вівцї їх, і товарину їх, і осли й усе, що було в містї, і все, що було на полї, позабирали.
28Ле-ау луат оиле, боий ши мэгарий, тот че ера ын четате ши че ера пе кымп;
29А все майно їх, і всю малечу їх, і жінок їх позаймали в полонь, і пожакували все, що було в городї по господах.
29ле-ау луат ка прадэ де рэзбой тоате богэцииле, копиий ши невестеле ши тот че се гэся ын касе.
30Каже ж Яков до Симеона і Левія: Ненавидним зробили ви мене серед осадників сієї країни, серед Канаанїїв і Ферезіїв; я ж малий лїчбою, так вони скупляться до купи проти мене, та й убють мене, і я загину, і вся родина моя.
30Атунч, Иаков а зис луй Симеон ши луй Леви: „Вой м-аць ненорочит, фэкынду-мэ урыт локуиторилор цэрий, канааницилор ши ферезицилор. Н-ам суб порунка мя декыт ун мик нумэр де оамень; ей се вор стрынӂе ымпотрива мя, мэ вор бате ши вой фи нимичит, еу ши каса мя.”
31Вони ж кажуть: Хиба він за ледащицю вважав сестру нашу?
31Ей ау рэспунс: „Се кувеня оаре сэ се поарте ку сора ноастрэ кум се поартэ ку о курвэ?”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.