1 Мойсея 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї.
1Домнул и С-а арэтат ла стежарий луй Мамре, пе кынд Авраам шедя ла уша кортулуй, ын тимпул зэдуфулуй зилей.
2Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї.
2Авраам а ридикат окий ши с-а уйтат, ши ятэ кэ трей бэрбаць стэтяу ын пичоаре лынгэ ел. Кынд й-а вэзут, а алергат ынаинтя лор, де ла уша кортулуй, ши с-а плекат пынэ ла пэмынт.
3І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого.
3Апой а зис: „Доамне, дакэ ам кэпэтат тречере ын окий Тэй, ну трече, рогу-Те, пе лынгэ робул Тэу.
4Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом.
4Ынгэдуе сэ се адукэ пуцинэ апэ, ка сэ ви се спеле пичоареле, ши одихници-вэ суб копакул ачеста.
5Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого.
5Ам сэ мэ дук сэ яу о букатэ де пыне, ка сэ приндець ла инимэ, ши дупэ ачея вэ вець ведя де друм, кэч пентру ачаста тречець пе лынгэ робул востру.” „Фэ кум ай зис”, й-ау рэспунс ей.
6І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів.
6Авраам с-а дус репеде ын корт ла Сара ши а зис: „Я репеде трей мэсурь де фэинэ албэ, фрэмынтэ ши фэ турте.”
7І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його.
7Ши Авраам а алергат ла вите, а луат ун вицел тынэр ши бун ши л-а дат уней слуӂь сэ-л гэтяскэ ын грабэ.
8І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли.
8Апой а луат унт ши лапте, ымпреунэ ку вицелул пе каре-л гэтисе, ши ле-а пус ынаинтя лор. Ел ынсушь а стат лынгэ ей, суб копак, ши ле-а служит пынэ че ау мынкат.
9І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі.
9Атунч, ей й-ау зис: „Унде есте невастэ-та, Сара?” „Уйте-о ын корт ”, а рэспунс ел.
10Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його.
10Унул динтре ей а зис: „Ла анул пе время ачаста, Мэ вой ынтоарче негрешит ла тине ши ятэ кэ Сара, невастэ-та, ва авя ун фиу.” Сара аскулта ла уша кортулуй каре ера ынапоя луй.
11Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке.
11Авраам ши Сара ерау бэтрынь, ынаинтаць ын вырстэ, ши Сарей ну-й май веня рындуяла фемеилор.
12Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький.
12Сара а рыс ын сине, зикынд: „Акум, кынд ам ымбэтрынит, сэ май ам пофте? Домнул меу бэрбатул де асеменя есте бэтрын.”
13І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже.
13Домнул а зис луй Авраам: „Пентру че а рыс Сара, зикынд: ‘Ку адевэрат сэ май пот авя копил еу, каре сунт бэтрынэ?’
14Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.
14Есте оаре чева пря греу пентру Домнул? Ла анул пе время ачаста, Мэ вой ынтоарче ла тине, ши Сара ва авя ун фиу.”
15Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.
15Сара а тэгэдуит ши а зис: „Н-ам рыс.” Кэч й-а фост фрикэ. Дар Ел а зис: „Ба да, ай рыс.”
16Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх.
16Бэрбаций ачея с-ау скулат сэ плече ши с-ау уйтат ынспре Содома. Авраам а плекат ку ей, сэ-й петрякэ.
17Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?
17Атунч, Домнул а зис: „Сэ аскунд Еу оаре де Авраам че ам сэ фак?…
18Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.
18Кэч Авраам ва ажунӂе негрешит ун ням маре ши путерник ши ын ел вор фи бинекувынтате тоате нямуриле пэмынтулуй.
19Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усьо, що глаголав до його.
19Кэч Еу ыл куноск ши штиу кэ аре сэ порунчяскэ фиилор луй ши касей луй дупэ ел сэ цинэ Каля Домнулуй, фэкынд че есте дрепт ши бине, пентру ка астфел Домнул сэ ымплиняскэ фацэ де Авраам че й-а фэгэдуит.”
20Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.
20Ши Домнул а зис: „Стригэтул ымпотрива Содомей ши Гоморей с-а мэрит ши пэкатул лор ынтр-адевэр есте неспус де греу.
21Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.
21Де ачея Мэ вой коборы акум сэ вэд дакэ ын адевэр ау лукрат ын тотул дупэ звонул венит пынэ ла Мине ши, дакэ ну ва фи аша, вой шти.”
22І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.
22Бэрбаций ачея с-ау депэртат ши ау плекат спре Содома. Дар Авраам стэтя тот ынаинтя Домнулуй.
23І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?
23Авраам с-а апропият ши а зис: „Вей нимичи Ту оаре ши пе чел бун ымпреунэ ку чел рэу?
24Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть?
24Поате кэ ын мижлокул четэций сунт чинчзечь де оамень бунь: ый вей нимичи оаре ши пе ей ши ну вей ерта локул ачела дин причина челор чинчзечь де оамень бунь, каре сунт ын мижлокул ей?
25Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди?
25Сэ оморь пе чел бун ымпреунэ ку чел рэу, аша ка чел бун сэ айбэ ачеяшь соартэ ка чел рэу, департе де Тине аша чева! Департе де Тине! Чел че жудекэ тот пэмынтул ну ва фаче оаре дрептате?”
26Рече ж Господь: Коли буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх.
26Ши Домнул а зис: „Дакэ вой гэси ын Содома чинчзечь де оамень бунь ын мижлокул четэций, вой ерта тот локул ачела дин причина лор.”
27І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох.
27Авраам а луат дин ноу кувынтул ши а зис: „Ятэ, ам ындрэзнит сэ ворбеск Домнулуй еу, каре ну сунт декыт праф ши ченушэ.
28Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять.
28Поате кэ дин чинчзечь де оамень бунь вор липси чинч: пентру чинч, вей нимичи Ту оаре тоатэ четатя?” Ши Домнул а зис: „Н-о вой нимичи дакэ вой гэси ын еа патрузечь ши чинч де оамень бунь.”
29І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока.
29Авраам Й-а ворбит май департе ши а зис: „Поате кэ се вор гэси ын еа нумай патрузечь де оамень бунь.” Ши Домнул а зис: „Н-о вой нимичи пентру чей патрузечь.”
30Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради.
30Авраам а зис: „Сэ ну Те мыний, Доамне, дакэ вой май ворби. Поате кэ се вор гэси ын еа нумай трейзечь де оамень бунь.” Ши Домнул а зис: „Н-о вой нимичи дакэ вой гэси ын еа трейзечь де оамень бунь.”
31І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять.
31Авраам а зис: „Ятэ, ам ындрэзнит сэ ворбеск Домнулуй. Поате кэ се вор гэси ын еа нумай доуэзечь де оамень бунь.” Ши Домнул а зис: „Н-о вой нимичи, пентру чей доуэзечь.”
32І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради.
32Авраам а зис: „Сэ ну Те мыний, Доамне, дакэ вой май ворби нумай де дата ачаста. Поате кэ се вор гэси ын еа нумай зече оамень бунь.” Ши Домнул а зис: „Н-о вой нимичи, пентру чей зече оамень бунь.”
33Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє.
33Дупэ че а испрэвит де ворбит луй Авраам, Домнул а плекат. Ши Авраам с-а ынторс ла локуинца луй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.