1 Мойсея 27
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І сталося, що як був Ізаак старий, і притупились очі в його, та й недобачав, покликав Езава, сина свого старшого та й каже йому: Сину мій! І каже: Ось я!
1Исаак ымбэтрынисе ши окий ый слэбисерэ, аша кэ ну май ведя. Атунч а кемат пе Есау, фиул луй чел май маре, ши й-а зис: „Фиуле!” „Ятэ-мэ”, й-а рэспунс ел.
2І говорить Ізаак: Оце я старий уже, і не знаю коли скінчусь.
2Исаак а зис: „Ятэ, ам ымбэтрынит ши ну штиу зиуа морций меле.
3Дак возьми знаряддє твоє, сагайдака твого й лука, та пійди в дике поле, та влови менї влову.
3Акум дар, те рог, я-ць армеле, толба ши аркул, ду-те ла кымп ши аду-мь вынат.
4І вготуй менї наїдку такого, як я люблю, та й принеси менї, щоб моя душа благословила тебе, покіль не вмер.
4Фэ-мь о мынкаре, кум ымь плаче мие, ши аду-мь с-о мэнынк, ка сэ те бинекувынтезе суфлетул меу ынаинте де а мури.”
5Ребека ж чула, як Ізаак говорив до Езава, сина свого. Пійшов же Езав у дике поле, вловити влову та принести.
5Ребека а аскултат че спуня Исаак фиулуй сэу Есау. Ши Есау с-а дус ла кымп, ка сэ приндэ вынатул ши сэ-л адукэ.
6Озветься ж Ребека до Якова, сина свого меньшого: Оце я чула, як отець твій озвавсь до Езава, брата твого, промовивши:
6Апой, Ребека а зис фиулуй сэу Иаков: „Ятэ, ам аузит пе татэл тэу ворбинд астфел фрателуй тэу Есау:
7Принеси менї влову, та вготуй менї наїдку, щоб я попоїв, та благословив тебе перед Господом, покіль не вмер.
7‘Аду-мь вынат ши фэ-мь о мынкаре ка сэ мэнынк, ши те вой бинекувынта ынаинтя Домнулуй, ынаинте де моартя мя.’
8Тим же то, синку, послухай голосу мого, що заповідаю тобі.
8Акум, фиуле, аскултэ сфатул меу ши фэ че ыць порунческ.
9Пійди лишень в отару, та піймай менї звідти двойко мякеньких та добрих, і зроблю я смашний наїдок отцеві твойму, такий як він любить.
9Ду-те де я-мь дин турмэ дой езь бунь, ка сэ фак дин ей татэлуй тэу о мынкаре густоасэ, кум ый плаче;
10І внесеш отцеві твойму, щоб він попоїв, і щоб тебе благословив, покіль не вмер.
10ту ай с-о дучь татэлуй тэу с-о мэнынче, ка сэ те бинекувынтезе ынаинте де моартя луй.”
11Каже ж Яков Ребецї, матері своїй: Та ж Езав брат мій, чоловік волохатий, я ж половік гладенький.
11Иаков а рэспунс мамей сале: „Ятэ, фрателе меу Есау есте пэрос, яр еу н-ам пэр делок.
12Може, полапає мене панотець, і зроблюсь перед ним мантїєм, і наведу на себе клятьбу а не благословеннє.
12Поате кэ татэл меу мэ ва пипэи ши вой трече дрепт минчинос ынаинтя луй ши, ын лок де бинекувынтаре, вой фаче сэ винэ песте мине блестемул.”
13Рече ж йому мати: На менї клятьба твоя, синку; тілько послухай голосу мого, та йди, і піймай менї.
13Мама са й-а зис: „Блестемул ачеста, фиуле, сэ кадэ песте мине! Аскултэ нумай сфатул меу ши ду-те де аду-ми-й.”
14Пійшов же, піймав, і принїс матері; і вготовила мати смашний наїдок, який любив отець його.
14Иаков с-а дус де й-а луат ши й-а адус мамей сале, каре а фэкут о мынкаре кум ый плэчя татэлуй сэу.
15І взявши Ребека одежу Езавову добру, сина свого старшого, що була у неї в схованцї, одягла нею Якова, сина свого меньшого.
15Ын урмэ, Ребека а луат хайнеле челе буне але луй Есау, фиул ей чел май маре, каре се гэсяу акасэ, ши ле-а пус пе Иаков, фиул ей чел май тынэр.
16А смушками козлячими пообгортала руки і наге тїло на шиї в його.
16Й-а акоперит ку пеля езилор мыниле ши гытул, каре ерау фэрэ пэр.
17І дала смашний наїдок і хлїба, що вготовила, в руки Яковові, синові свойму.
17Ши а дат ын мына фиулуй сэу Иаков мынкаря густоасэ ши пыня пе каре ле прегэтисе.
18І внїс отцеві свойму, і каже: Панотче! Він же рече: Ось я! Хто єси ти, синку?
18Ел а венит ла татэл сэу ши а зис: „Татэ!” „Ятэ-мэ”, а зис Исаак. „Чине ешть ту, фиуле?”
19І каже Яков отцеві: Я Езав, первенець твій. Зробив, як мовляв менї єси. Устань, сядь і попоїж мого влову, щоб мене благословила душа твоя.
19Иаков а рэспунс татэлуй сэу: „Еу сунт Есау, фиул тэу чел май маре; ам фэкут че мь-ай спус. Скоалэ-те, рогу-те, шезь де мэнынкэ дин вынатул меу, пентру ка сэ мэ бинекувынтезе суфлетул тэу!”
20Рече ж Ізаак синові свойму: Що воно? Як хутко споткав єси, синку! Він же каже: Се тим, що послав Господь, Бог мій, перед мене.
20Исаак а зис фиулуй сэу: „Кум, л-ай ши гэсит, фиуле?” Ши Иаков а рэспунс: „Домнул Думнезеул тэу ми л-а скос ынаинте.”
21Рече ж Ізаак Яковові: Приступи до мене, облапаю тебе, синку, чи ти єси справдї син мій Езав, чи нї.
21Исаак а зис луй Иаков: „Апропие-те дар, сэ те пипэй, фиуле, ка сэ штиу дакэ ешть ку адевэрат фиул меу Есау сау ну.”
22Приступив же Яков до Ізаака, отця свого, і він облапав його, і рече: Голос — голос Яковів, руки ж — руки Езавові.
22Иаков с-а апропият де татэл сэу Исаак, каре л-а пипэит ши а зис: „Гласул есте гласул луй Иаков, дар мыниле сунт мыниле луй Есау.”
23І не впізнав його; були бо руки його, як руки Езавові, брата його, волохаті; от і благословив його.
23Ну л-а куноскут, пентру кэ мыниле ый ерау пэроасе, ка мыниле фрателуй сэу Есау, ши л-а бинекувынтат.
24І рече: Чи справдї бо ти єси син мій Езав? Він же каже: Я.
24Исаак а зис: „Ту ешть деч фиул меу Есау?” Ши Иаков а рэспунс: „Еу сунт.”
25І рече: Подай менї сюди. Попоїм улову твого, синку, щоб тебе благословила душа моя. І подав йому, і попоїв; і принїс йому вино, і випив.
25Исаак а зис: „Аду-мь сэ мэнынк дин вынатул фиулуй меу, ка суфлетул меу сэ те бинекувынтезе.” Иаков й-а адус, ши ел а мынкат; й-а адус ши вин ши а бэут.
26І рече йому Ізаак, отець його: Приступи ж, та поцїлуй мене, синку.
26Атунч, татэл сэу, Исаак, й-а зис: „Апропие-те дар ши сэрутэ-мэ, фиуле.”
27І приступивши поцїлував його. І нюхав запах одежі його, і благословив його, і рече: Се запах сина мого, як запах ниви, що благословив її Господь.
27Иаков с-а апропият ши л-а сэрутат. Исаак а симцит миросул хайнелор луй; апой л-а бинекувынтат ши а зис: „Ятэ, миросул фиулуй меу есте ка миросул унуй кымп пе каре л-а бинекувынтат Домнул.
28Дай же тобі, Боже, буйну росу з неба, і дай тобі, Боже, землю благодатню! Роди тобі, Боже, зерно й виногрони!
28Сэ-ць дя Думнезеу роуэ дин чер Ши грэсимя пэмынтулуй, Грыу ши вин дин белшуг!
29Нехай тобі хмарі служать службу вірну, і перед тобою шию гнуть народи! Мусиш бути паном, і над братом рідним, над усїма дїтьми матері твоєї. Проклят буде той, хто тебе проклинає, і благословенний, хто благословляє!
29Сэ-ць фие супусе нороаде, Ши нямурь сэ се ынкине ынаинтя та! Сэ фий стэпынул фрацилор тэй, Ши фиий мамей тале сэ се ынкине ынаинтя та! Блестемат сэ фие орьчине те ва блестема Ши бинекувынтат сэ фие орьчине те ва бинекувынта.”
30І сталось воно, скоро перестав Ізаак благословляти Якова, і ледві Яков вийшов од Ізаака, батька свого, аж Езав, брат його, прийшов до дому з ловитви.
30Исаак сфыршисе де бинекувынтат пе Иаков ши абя плекасе Иаков де ла татэл сэу Исаак, кынд фрателе сэу Есау с-а ынторс де ла вынэтоаре.
31Уготовив же й той наїдку, та й принїс отцеві свойму, і каже батькові: Нехай тато встане та попоїсть улову сина свого, щоб мене благословляла душа твоя.
31А фэкут ши ел о мынкаре густоасэ, пе каре а адус-о татэлуй сэу. Ши а зис татэлуй сэу: „Татэ, скоалэ-те ши мэнынкэ дин вынатул фиулуй тэу, пентру ка сэ мэ бинекувынтезе суфлетул тэу!”
32І рече йому Ізаак, отець його: Хто ж єси ти? Він же каже: Я син твій, первенець твій Езав.
32Татэл сэу Исаак й-а зис: „Чине ешть ту?” Ши ел а рэспунс: „Еу сунт фиул тэу чел май маре, Есау.”
33Злякався ж Ізаак ляком великим вельми, і рече: Хто ж той, що вловив менї влову, і принїс менї, і попоїв я в сього перш, нїж прийшов ти, і благословив його? І буде благословен.
33Исаак с-а ынспэймынтат фоарте таре ши а зис: „Чине есте атунч чел че а принс вынат ши ми л-а адус? Еу ам мынкат дин тоате ынаинте де а вени ту ши л-ам бинекувынтат. Де ачея ва рэмыне бинекувынтат.”
34Почувши ж Езав отецькі слова, заголосив голосом великим, і гірким тяжко, та й каже: Благослови ж і мене, панотче!
34Кынд а аузит Есау кувинтеле татэлуй сэу, а скос марь ципете, плине де амэрэчуне, ши а зис татэлуй сэу: „Бинекувынтязэ-мэ ши пе мине, татэ!”
35Рече ж йому: Підійшов твій брат лестиво, та й узяв благословеннє твоє.
35Исаак а зис: „Фрателе тэу а венит ку виклешуг ши ць-а луат бинекувынтаря.”
36І каже: По правдї дано йому імя Яков; бо підійшов під мене, се вже вдруге, і первеньство моє взяв у мене, і благословеннє моє тепер одняв. І каже Езав отцеві свойму: Чи то ж не приховав єси й менї благословення, панотче?
36Есау а зис: „Да, ну деӂяба й-ау пус нумеле Иаков, кэч м-а ыншелат де доуэ орь. Мь-а луат дрептул де ынтый нэскут ши ятэ-л акум кэ а венит де мь-а луат ши бинекувынтаря!” Ши а зис: „Н-ай пэстрат ничо бинекувынтаре пентру мине?”
37Відказав же Ізаак, і рече Езавові: Що ж? Паном зробив я його тобі, а все браттє його поробив рабами йому, хлїбом і вином забезпечив його. Тобі ж тепер що зробити, синку?
37Исаак а рэспунс ши а зис луй Есау: „Ятэ, л-ам фэкут стэпын песте тине ши й-ам дат ка служиторь пе тоць фраций луй, л-ам ынзестрат ку грыу ши вин дин белшуг. Че май пот фаче оаре пентру тине, фиуле?”
38Озвався ж Езав до батька свого: Хиба ж одно благословеннє в тебе, панотче? Благослови ж і мене, панотченьку! Та й знов заплакав Езав.
38Есау а зис татэлуй сэу: „Н-ай декыт ачастэ сингурэ бинекувынтаре, татэ? Бинекувынтязэ-мэ ши пе мине, татэ!” Ши Есау а ридикат гласул ши а плынс.
39Відказав же Ізаак, отець його, і рече йому: Знай же, що твою осаду тук земний вбезпечить, прохолодою ж твоєю з неба роси будуть.
39Татэл сэу Исаак а рэспунс ши й-а зис: „Ятэ! Локуинца та ва фи липситэ де грэсимя пэмынтулуй Ши де роуа черулуй, де сус.
40Житимеш з меча важкого в послузї у брата. Станеться ж ізнов, ти будеш самовладьнїм паном, і ненавидну кормигу з гамалика скинеш.
40Вей трэи дин сабия та Ши вей служи фрателуй тэу, Дар, кынд те вей рэскула, Вей скутура жугул луй де пе гытул тэу!”
41І зненавидїв Езав Якова за благословеннє, що ним благословив його батько його. Каже ж Езав у серцї свойму: Днї плачу по батькові надходять; тодї вбю Якова, брата мого.
41Есау а принс урэ пе Иаков дин причина бинекувынтэрий ку каре-л бинекувынтасе татэл сэу. Ши Есау зичя ын инима са: „Зилеле де бочет пентру татэл меу сунт апроапе, ши апой ам сэ учид пе фрателе меу Иаков.”
42Переказано ж Ребецї слова Езавові, сина її старшого, і пославши прикликала Якова, сина свого меньшого, та й каже йому: Ось Езав, твій брат, погрожує тобі вбити тебе.
42Ши ау спус Ребекэй кувинтеле луй Есау, фиул ей чел май маре. Еа а тримис атунч де а кемат пе Иаков, фиул ей чел май тынэр, ши й-а зис: „Ятэ, фрателе тэу Есау вря сэ се рэзбуне пе тине, оморынду-те.
43Тепер же, синку, послухай голосу мого, і вставши біжи до Лабана, брата мого, в Гаран.
43Акум, фиуле, аскултэ сфатул меу: скоалэ-те, фуӂь ла фрателе меу Лабан, ын Харан,
44І поживи з ним кілька днїв, докіль одвернеться ярость і гнїв у брата твого від тебе,
44ши рэмый ла ел кытэва време, пынэ се ва потоли мыния фрателуй тэу,
45І забуде він, що йому вдїяв єси. Тодї пославши возьму тебе звідти. Чого ж менї втеряти вас обох ув один день?
45пынэ ва трече де ла тине урӂия фрателуй тэу ши ва уйта че й-ай фэкут. Атунч вой тримите сэ те кеме. Пентру че сэ фиу липситэ де вой амындой ынтр-о зи?”
46Рече ж Ребека до Ізаака: Тяжко менї жити на сьвітї через Хетіївен. Як візьме Яков за себе Хетіївну, таку, як вони в оцїй землї, дак про що менї й на сьвітї жити?
46Ребека а зис луй Исаак: „М-ам скырбит де вяцэ дин причина фетелор луй Хет. Дакэ Иаков ва луа о асеменя невастэ динтре фетеле луй Хет, динтре фетеле цэрий ачестея, ла че-мь май есте бунэ вяца?”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.