1 Мойсея 47
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І прибув Йосиф і спосвістив Фараона й каже: Панотець мій і браттє моє, з вівцями й товариною й з усїм статком своїм, прибули із Канаан землї, і се вони в Госен землї.
1Иосиф с-а дус сэ ынштиинцезе пе Фараон ши й-а спус: „Фраций мей ши татэл меу ау сосит дин цара Канаан, ку оиле ши боий ши ку тот авутул лор; ши сунт ын цинутул Госен.”
2Та й із браття свого взяв пятеро чоловіка, та й поставив їх перед Фараоном.
2А луат пе чинч дин фраций луй ши й-а адус ынаинтя луй Фараон.
3І промовив Фараон до браття Йосифового: Яке ремество ваше? Вони ж відказали Фараонові: Чабани, раби твої, ми й батьки наші змалку та й по сей день.
3Фараон а ынтребат пе фраций луй Иосиф: „Ку че вэ ынделетничиць?” Ей ау рэспунс луй Фараон: „Робий тэй сунт пэсторь, кум ерау ши пэринций ноштри.”
4Мовляли вони й надто Фараонові: Перебувати в землї поприганялись; нема бо пасовища вівцям у рабів твоїх; опанував бо голод Канаан землю. Тепереньки ж благаємо, дозволь оселитись у Госен землї.
4Ши ау май зис луй Фараон: „Ной ам венит ка сэ локуим о време аич ын царэ, пентру кэ ну май есте пэшуне пентру оиле робилор тэй ши есте о маре фоамете ын цара Канаанулуй; ынгэдуе дар робилор тэй сэ локуяскэ ын цинутул Госен.”
5І промовив Фараон Йосифові: Отець твій і браттє твоє прибули до тебе. Се земля Египецька перед тобою. На щонайлуччій землї осели отця твого і браттє твоє.
5Фараон а зис луй Иосиф: „Татэл тэу ши фраций тэй ау венит ла тине.
6Нехай селяться в Госен землї; і коли знаєш яких людей спосібних між ними, так настанови їх доглядниками над скотиною моєю.
6Цара Еӂиптулуй есте дескисэ ынаинтя та; ашазэ пе татэл тэу ши пе фраций тэй ын чя май бунэ парте а цэрий. Сэ локуяскэ ын цинутул Госен ши, дакэ гэсешть принтре ей оамень дестойничь, пуне-й ын фрунтя турмелор меле.”
7І привів Йосиф отця свого, та й поставив його перед Фараоном. І благословив Яков Фараона.
7Иосиф а адус пе татэл сэу Иаков ши л-а ынфэцишат ынаинтя луй Фараон. Ши Иаков а бинекувынтат пе Фараон.
8І промовив Фараон до Якова: Скільки років життя твого?
8Фараон а ынтребат пе Иаков: „Каре есте нумэрул зилелор анилор веций тале?”
9І каже Яков Фараонові: Життя мого на сьвітї сто і трийцять лїт. Малі й важкі були лїта життя мого, не досягли до лїт життя отцїв моїх на сьвітї.
9Иаков а рэспунс луй Фараон: „Зилеле анилор кэлэторией меле сунт о сутэ трейзечь де ань. Зилеле анилор веций меле ау фост пуцине ла нумэр ши реле ши н-ау атинс зилеле анилор веций пэринцилор мей ын тимпул кэлэторией лор.”
10І благословивши Яков Фараона, вийшов зперед Фараона.
10Иаков а бинекувынтат ярэшь пе Фараон ши а плекат динаинтя луй Фараон.
11І поселив Йосиф панотця свого й браттє своє, і дав їм державу в землї Египецькій, на луччій землї, в Раємзес землї, як повелїв Фараон.
11Иосиф а ашезат пе татэл сэу ши пе фраций сэй ши ле-а дат о мошие ын цара Еӂиптулуй, ын чя май бунэ парте а цэрий, ын цинутул луй Рамсес, кум порунчисе Фараон.
12І надїляв Йосиф отця свого й браттє своє й усю родину хлїбом, по лїчбі дїтей.
12Иосиф а хрэнит ку пыне пе татэл сэу, пе фраций сэй ши пе тоатэ фамилия татэлуй сэу, дупэ нумэрул копиилор.
13Хлїба ж не стало по всїй землї, голод бо тяжкій був; омлївала й Египецька земля й Канаан земля з голоднечі.
13Ну май ера пыне ын тоатэ цара, кэч фоаметя ера фоарте маре; цара Еӂиптулуй ши цара Канаанулуй тынжяу дин причина фоаметей.
14І позбирав Йосиф усї гроші, які знайшлись у землї Египецькій і в Канаан землї, за хлїб, що куповали люде; і повносив Йосиф усї гроші в палати Фараонові.
14Иосиф а стрынс тот арӂинтул каре се гэся ын цара Еӂиптулуй ши ын цара Канаанулуй ын скимбул грыулуй пе каре-л кумпэрау оамений ши астфел а фэкут ка тот арӂинтул ачеста сэ интре ын каса луй Фараон.
15І як повитрачувано всї гроші в землї Египецькій і в Канаан землї, поприходили тодї всї Египтяне до Йосифа говорючи: Дай нам хлїба! Чому бо вмірати нам перед віччу в тебе? Кінець бо вже нашим грошам.
15Кынд с-а сфыршит арӂинтул дин цара Еӂиптулуй ши дин цара Канаанулуй, тоць еӂиптений ау венит ла Иосиф ши ау зис: „Дэ-не пыне! Пентру че сэ мурим ын фаца та? Кэч арӂинт ну май авем.”
16І каже їм Йосиф: Так пригоньте скотину вашу, я й давати му вам хлїба за скотину, коли кінець вашій грошві.
16Иосиф а зис: „Даць вителе воастре, ши вэ вой да пыне ын скимбул вителор воастре, дакэ ну май авець арӂинт.”
17І стали приганятись із скотом до Йосифа, і давав їм хлїба Йосиф за конї, й за вівцї, й за воли, і за осли; і прохарчував хлїбом їх за всю скотину їх у тому роцї.
17Шь-ау адус вителе ла Иосиф, ши Иосиф ле-а дат пыне ын скимбул каилор, ын скимбул турмелор де ой ши де бой ши ын скимбул мэгарилор. Ле-а дат астфел пыне ын анул ачела ын скимбул тутурор турмелор лор.
18І минув той год, і поприходили до його на другий год і мовляли до його: Не таїти мемо від пана добродїя нашого, що наші гроші повитрачувались, а наша скотина в нашого пана добродїя. Не зісталось перед віччу в пана добродїя нашого вже нїчого, як тільки тїло наше та земля наша.
18Дупэ че а трекут анул ачела, ау венит ла Иосиф ын анул урмэтор ши й-ау зис: „Ну путем сэ аскундем домнулуй ностру фаптул кэ арӂинтул с-а сфыршит ши турмеле де вите ау трекут ын стэпыниря домнулуй ностру; ну май рэмын ынаинтя домнулуй ностру декыт трупуриле ши пэмынтуриле ноастре.
19Чи то ж нам гинути перед очима в тебе, і нам, і нашій землї? Купуй нас і землю нашу за хлїб, і будемо самі й земля наша рабами Фараонові. Давай нам тільки насїння на засїв, та й живі будемо, не помремо, і земля не спустїє.
19Пентру че сэ мурим суб окий тэй, ной ши пэмынтуриле ноастре? Кумпэрэ-не ымпреунэ ку пэмынтуриле ноастре ын скимбул пыний, ши вом фи ай домнулуй ностру, ной ши пэмынтуриле ноастре. Дэ-не сэмынцэ сэ семэнэм, ка сэ трэим ши сэ ну мурим ши сэ ну не рэмынэ пэмынтуриле пустий.”
20І поскуплював Йосиф землю Египецьку Фараонові; попродали бо Египтяне землю свою Фараонові через те, що голод опанував їх. І земля стала Фараоновою.
20Иосиф а кумпэрат пентру Фараон тоате пэмынтуриле Еӂиптулуй; кэч еӂиптений шь-ау вындут фиекаре огорул, пентру кэ ый силя фоаметя. Ши цара а ажунс ын стэпыниря луй Фараон.
21А людей попереселяв він у городи з одного кінця Египту та й до другого.
21Кыт деспре попор, л-а мутат ын четэць, де ла о марӂине а хотарелор Еӂиптулуй пынэ ла чялалтэ.
22Тільки землї сьвященників не поскуплював, одержали бо сьвященники свій пай од Фараона і жили з того паю, що давав їм Фараон; тим і не попродали вони землї своєї.
22Нумай пэмынтуриле преоцилор ну ле-а кумпэрат, пентру кэ ера о леӂе а луй Фараон, датэ ын фолосул преоцилор, каре трэяу дин венитул пе каре ли-л дэдя Фараон: де ачея ей ну шь-ау вындут пэмынтуриле.
23І каже Йосиф усїм Египтянам: Оце купив я вас і землю вашу Фараонові. От вам насїннє, возьміте і засївайте землю.
23Иосиф а зис попорулуй: „В-ам кумпэрат азь ку пэмынтуриле воастре пентру Фараон; ятэ, вэ дау сэмынцэ, ка сэ путець семэна пэмынтул.
24А з урожаю давати мете пятину Фараонові, чотирі ж пятини будуть вам на засїв землї, та про малечу вашу.
24Ла время роаделор, вець да а чинчя парте луй Фараон, яр челелалте патру пэрць вэ вор рэмыне воуэ, ка сэ семэнаць огоареле ши сэ вэ хрэниць ымпреунэ ку копиий воштри ши ку чей че сунт ын каселе воастре.”
25І казали: Вирятував єси нас од смертї; дай же нам ізнайти ласку в очу в тебе, пане добродїю, щоб нам бути рабами Фараонові.
25Ей ау зис: „Ту не-ай скэпат вяца! Сэ кэпэтэм тречере ынаинтя домнулуй ностру, ши вом фи робь ай луй Фараон.”
26І поставив їм Йосиф устав аж по сей день, пятину з землї давати Фараонові. Тілько земля священників не зробилась Фараоновою.
26Иосиф а фэкут дин ачаста о леӂе каре а рэмас ын пичоаре пынэ ын зиуа де азь ши дупэ каре а чинчя парте дин венитул пэмынтурилор Еӂиптулуй есте а луй Фараон; нумай пэмынтуриле преоцилор ну сунт але луй Фараон.
27І пробував Ізраїль у землї Египецькій, у Госен землї, і мали вони в їй наслїдню державу, і були плодющі й намножувались велико.
27Исраел а локуит ын цара Еӂиптулуй, ын цинутул Госен. Ей с-ау ынстэрит, ау крескут ши с-ау ынмулцит фоарте мулт.
28І пожив Яков у землї Египецькій сїмнайцять років, а було днїв Якового життя сто і сорок і сїм років.
28Иаков а трэит шаптеспрезече ань ын цара Еӂиптулуй ши зилеле анилор веций луй Иаков ау фост де о сутэ патрузечь ши шапте де ань.
29І прийшла година Ізраїлеві вмерти. І прикликав сина свого Йосифа і каже йому: Коли знайшов я ласку в очах твоїх, підложи руку твою під стегно моє, що сотвориш надо мною милость і правду. Не ховай мене в Египтї!
29Кынд с-а апропият Исраел де клипа морций, а кемат пе фиул сэу Иосиф ши й-а зис: „Дакэ ам кэпэтат тречере ынаинтя та, пуне, рогу-те, мына суб коапса мя ши поартэ-те ку бунэтате ши крединчошие фацэ де мине: сэ ну мэ ынгропь ын Еӂипт.
30Нї! хочу лежати з отцями моїми, і винесеш мене з Египту, та й поховаєш мене в гробовищі їх. Він же каже: Сотворю по слову твойму.
30Чи, кынд мэ вой кулка лынгэ пэринций мей, сэ мэ скоць афарэ дин Еӂипт ши сэ мэ ынгропь ын мормынтул лор.” Иосиф а рэспунс: „Вой фаче дупэ кувынтул тэу.”
31І каже: Кленись менї! І поклявсь йому: І приклонився Ізраїль на підголовку постелї своєї.
31Иаков а зис: „Журэ-мь.” Ши Иосиф й-а журат. Апой Исраел с-а плекат ку фаца пе кэпэтыюл патулуй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.