1 Мойсея 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І відкочував Авраам ізвідти до землї полуденньої, та й оселивсь між Кадесом і Суром, і якийсь час пробував у Герарі.
1Авраам а плекат де аколо ын цара де мязэзи, с-а ашезат ынтре Кадес ши Шур ши а локуит ка стрэин ын Герар.
2Про жінку ж свою Сарру казав Авраам, що сестра вона менї. Абимелех же, царь Герарський, післав та й взяв Сарру.
2Авраам зичя деспре Сара, невастэ-са: „Есте сора мя!” С-а темут сэ спунэ кэ есте невастэ-са, ка сэ ну-л омоаре оамений дин четате дин причина ей. Абимелек, ымпэратул Герарулуй, а тримис ши а луат пе Сара.
3І прийшов Бог до Абимелеха в ночі вві снї, і рече йому: Оце ти вмреш за сю молодицю, що взяв єси; вона ж мужня жена.
3Атунч, Думнезеу С-а арэтат ноаптя ын вис луй Абимелек ши й-а зис: „Ятэ, ай сэ морь дин причина фемеий пе каре ай луат-о, кэч есте неваста унуй бэрбат.”
4Абимелех же не приторкнувсь до її, та й каже: Господе, чи то ж погубиш безвинний рід?
4Абимелек, каре ну се апропиясе де еа, а рэспунс: „Доамне, вей оморы Ту оаре кяр ши ун ням невиноват?
5Хиба ж не сам він казав менї: Вона сестра менї? І вона менї казала: Він брат менї. У чистотї серця мого і в безвинностї рук моїх учинив я се.
5Ну мь-а спус ел кэ есте сорэ-са? Ши н-а зис еа ынсэшь кэ ел есте фрате-сэу? Еу ам лукрат ку инимэ куратэ ши ку мынь невиновате.”
6Рече ж йому Бог у снї: І я знаю, що в чистотї серця твого і в безвинностї рук твоїх учинив єси се, тим і впинив тебе від гріха проти мене, і не попустив тебе коснутись її.
6Думнезеу й-а зис ын вис: „Штиу ши Еу кэ ай лукрат ку инимэ куратэ, де ачея те-ам ши ферит сэ пэкэтуешть ымпотрива Мя. Ятэ де че н-ам ынгэдуит сэ те атинӂь де еа.
7Тепер же оддай жену мужу, бо він пророк, і помолиться за тебе, і жити меш. Як же не віддаси, дак знай, що вмреш сам і все твоє.
7Акум, дэ омулуй неваста ынапой, кэч ел есте пророк. Се ва руга пентру тине ши вей трэи. Дар, дакэ н-о дай ынапой, сэ штий кэ вей мури негрешит, ту ши тот че-й ал тэу.”
8І встав рано вранцї Абимелех і призвав усї кметї свої, та й промовив усї словеса сїї в уші їх, і полякались усї люде вельми.
8Абимелек с-а скулат дис-де-диминяцэ, а кемат пе тоць служиторий сэй ши ле-а спус тот че се ынтымпласе. Ши оамений ачея ау фост куприншь де о маре спаймэ.
9І призвав Абимелех Авраама, та й промовив до його: Що вдїяв єси менї? І чим провинив я тобі, що навів єси на мене й царство моє гріх великий? Дїло таке, що нїхто не чинив, укоїв єси менї:
9Абимелек а кемат ши пе Авраам ши й-а зис: „Че не-ай фэкут? Ши ку че ам пэкэтуит еу ымпотрива та, де ай фэкут сэ винэ песте мине ши песте ымпэрэция мя ун пэкат атыт де маре? Ай фэкут фацэ де мине лукрурь каре ну требуяу ничдекум фэкуте.”
10І промовив Абимелех до Авраама: Що в тебе було на думцї, як чинив єси таке?
10Ши Абимелек а зис луй Авраам: „Че ай вэзут де ай фэкут лукрул ачеста?”
11Рече ж Авраам: Думав бо, що нема благочестя на місцї сьому, і вбють мене задля жени моєї.
11Авраам а рэспунс: „Ымь зичям кэ, фэрэ ындоялэ, ну-й ничо фрикэ де Думнезеу ын цара ачаста ши кэ ау сэ мэ омоаре дин причина невестей меле.
12Отже справдї вона сестра менї по панотцеві, а не по панїматцї, та стала менї женою.
12Де алтфел, есте адевэрат кэ есте сора мя, фийка татэлуй меу; нумай кэ ну-й фийка мамей меле ши а ажунс сэ-мь фие невастэ.
13І було, як вивів мене Бог із отецької домівки моєї, кажу їй: Ось яку правду чинити меш менї: у всякому містї, куди прийдемо, там кажи про мене, що се брат мій.
13Кынд м-а скос Думнезеу дин каса татэлуй меу, ам зис Сарей: ‘Ятэ хатырул пе каре ай сэ ми-л фачь: ын тоате локуриле унде вом мерӂе, спуне деспре мине кэ сунт фрателе тэу.’”
14Узав же Абимелех вівцї і бички, і раби й рабинї, та й дав Авраамові, і віддав йому Сарру.
14Абимелек а луат ой ши бой, робь ши роабе ши ле-а дат луй Авраам ши й-а дат ынапой ши пе Сара, невастэ-са.
15І промовив Абимелех Авраамові: Оце земля моя перед тобою; де б тобі нї було до вподоби, оселяйся.
15Абимелек а зис: „Ятэ, цара мя есте ынаинтя та; локуеште унде-ць ва плэчя.”
16До Сарри ж промовив: Оце дав я братові твойму тисячу срібняків, се буде тобі чесна намітка до лиця твого, і про все, що було з тобою і з усїма твоїми, в усьому будеш оправдана.
16Ши Сарей й-а зис: „Ятэ, дау фрателуй тэу о мие де арӂинць; ачаста сэ-ць фие о довадэ де чинсте фацэ де тоць чей че сунт ку тине, аша кэ ынаинтя тутурор вей фи фэрэ винэ.”
17Помолився ж Авраам Богу, і вигоїв Бог Абимелеха, і жену його, і рабинї його, і почали роджати.
17Авраам с-а ругат луй Думнезеу, ши Думнезеу а ынсэнэтошит пе Абимелек, пе неваста ши роабеле луй, аша кэ ау путут сэ наскэ.
18Бо позамикав був Господь усяку утробу в домівцї в Абимелеха задля Сарри, жінки Авраамової.
18Фииндкэ Домнул ынкуясе пынтечеле тутурор фемеилор дин каса луй Абимелек дин причина Сарей, неваста луй Авраам.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.