1 Мойсея 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї.
1The LORD appeared to him by the oaks of Mamre, as he sat in the tent door in the heat of the day.
2Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї.
2He lifted up his eyes and looked, and saw that three men stood near him. When he saw them, he ran to meet them from the tent door, and bowed himself to the earth,
3І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого.
3and said, “My lord, if now I have found favor in your sight, please don’t go away from your servant.
4Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом.
4Now let a little water be fetched, wash your feet, and rest yourselves under the tree.
5Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого.
5I will get a piece of bread so you can refresh your heart. After that you may go your way, now that you have come to your servant.” They said, “Very well, do as you have said.”
6І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів.
6Abraham hurried into the tent to Sarah, and said, “Quickly prepare three seahs of fine meal, knead it, and make cakes.”
7І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його.
7Abraham ran to the herd, and fetched a tender and good calf, and gave it to the servant. He hurried to dress it.
8І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли.
8He took butter, milk, and the calf which he had dressed, and set it before them. He stood by them under the tree, and they ate.
9І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі.
9They asked him, “Where is Sarah, your wife?” He said, “There, in the tent.”
10Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його.
10He said, “I will certainly return to you at about this time next year; and behold, Sarah your wife will have a son.” Sarah heard in the tent door, which was behind him.
11Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке.
11Now Abraham and Sarah were old, well advanced in age. Sarah had passed the age of childbearing.
12Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький.
12Sarah laughed within herself, saying, “After I have grown old will I have pleasure, my lord being old also?”
13І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже.
13The LORD said to Abraham, “Why did Sarah laugh, saying, ‘Will I really bear a child when I am old?’
14Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.
14Is anything too hard for the LORD? At the set time I will return to you, when the season comes around, and Sarah will have a son.”
15Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.
15Then Sarah denied it, saying, “I didn’t laugh,” for she was afraid. He said, “No, but you did laugh.”
16Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх.
16The men rose up from there, and looked toward Sodom. Abraham went with them to see them on their way.
17Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?
17The LORD said, “Will I hide from Abraham what I do,
18Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.
18since Abraham will surely become a great and mighty nation, and all the nations of the earth will be blessed in him?
19Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усьо, що глаголав до його.
19For I have known him, to the end that he may command his children and his household after him, that they may keep the way of the LORD, to do righteousness and justice; to the end that the LORD may bring on Abraham that which he has spoken of him.”
20Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.
20The LORD said, “Because the cry of Sodom and Gomorrah is great, and because their sin is very grievous,
21Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.
21I will go down now, and see whether their deeds are as bad as the reports which have come to me. If not, I will know.”
22І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.
22The men turned from there, and went toward Sodom, but Abraham stood yet before the LORD.
23І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?
23Abraham came near, and said, “Will you consume the righteous with the wicked?
24Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть?
24What if there are fifty righteous within the city? Will you consume and not spare the place for the fifty righteous who are in it?
25Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди?
25May it be far from you to do things like that, to kill the righteous with the wicked, so that the righteous should be like the wicked. May that be far from you. Shouldn’t the Judge of all the earth do right?”
26Рече ж Господь: Коли буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх.
26The LORD said, “If I find in Sodom fifty righteous within the city, then I will spare the whole place for their sake.”
27І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох.
27Abraham answered, “See now, I have taken it on myself to speak to the Lord, although I am dust and ashes.
28Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять.
28What if there will lack five of the fifty righteous? Will you destroy all the city for lack of five?” He said, “I will not destroy it if I find forty-five there.”
29І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока.
29He spoke to him yet again, and said, “What if there are forty found there?” He said, “I will not do it for the forty’s sake.”
30Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради.
30He said, “Oh don’t let the Lord be angry, and I will speak. What if there are thirty found there?” He said, “I will not do it if I find thirty there.”
31І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять.
31He said, “See now, I have taken it on myself to speak to the Lord. What if there are twenty found there?” He said, “I will not destroy it for the twenty’s sake.”
32І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради.
32He said, “Oh don’t let the Lord be angry, and I will speak just once more. What if ten are found there?” He said, “I will not destroy it for the ten’s sake.”
33Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє.
33The LORD went his way as soon as he had finished communing with Abraham, and Abraham returned to his place.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.