1 Мойсея 41
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
1At the end of two full years, Pharaoh dreamed, and behold, he stood by the river.
2І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
2Behold, seven cattle came up out of the river. They were sleek and fat, and they fed in the marsh grass.
3Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
3Behold, seven other cattle came up after them out of the river, ugly and thin, and stood by the other cattle on the brink of the river.
4І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
4The ugly and thin cattle ate up the seven sleek and fat cattle. So Pharaoh awoke.
5І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
5He slept and dreamed a second time; and behold, seven heads of grain came up on one stalk, healthy and good.
6А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
6Behold, seven heads of grain, thin and blasted with the east wind, sprung up after them.
7І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
7The thin heads of grain swallowed up the seven healthy and full ears. Pharaoh awoke, and behold, it was a dream.
8І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
8In the morning, his spirit was troubled, and he sent and called for all of Egypt’s magicians and wise men. Pharaoh told them his dreams, but there was no one who could interpret them to Pharaoh.
9Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
9Then the chief cup bearer spoke to Pharaoh, saying, “I remember my faults today.
10Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
10Pharaoh was angry with his servants, and put me in custody in the house of the captain of the guard, with the chief baker.
11І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
11We dreamed a dream in one night, he and I. Each man dreamed according to the interpretation of his dream.
12Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
12There was with us there a young man, a Hebrew, servant to the captain of the guard, and we told him, and he interpreted to us our dreams. He interpreted to each man according to his dream.
13Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
13As he interpreted to us, so it was. He restored me to my office, and he hanged him.”
14Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
14Then Pharaoh sent and called Joseph, and they brought him hastily out of the dungeon. He shaved himself, changed his clothing, and came in to Pharaoh.
15Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
15Pharaoh said to Joseph, “I have dreamed a dream, and there is no one who can interpret it. I have heard it said of you, that when you hear a dream you can interpret it.”
16Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
16Joseph answered Pharaoh, saying, “It isn’t in me. God will give Pharaoh an answer of peace.”
17Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
17Pharaoh spoke to Joseph, “In my dream, behold, I stood on the brink of the river;
18Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
18and behold, seven fat and sleek cattle came up out of the river. They fed in the marsh grass;
19Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
19and behold, seven other cattle came up after them, poor and very ugly and thin, such as I never saw in all the land of Egypt for ugliness.
20І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
20The thin and ugly cattle ate up the first seven fat cattle;
21І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
21and when they had eaten them up, it couldn’t be known that they had eaten them, but they were still ugly, as at the beginning. So I awoke.
22І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
22I saw in my dream, and behold, seven heads of grain came up on one stalk, full and good;
23Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
23and behold, seven heads of grain, withered, thin, and blasted with the east wind, sprung up after them.
24І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те зʼясувати.
24The thin heads of grain swallowed up the seven good heads of grain. I told it to the magicians, but there was no one who could explain it to me.”
25І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
25Joseph said to Pharaoh, “The dream of Pharaoh is one. What God is about to do he has declared to Pharaoh.
26Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
26The seven good cattle are seven years; and the seven good heads of grain are seven years. The dream is one.
27І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
27The seven thin and ugly cattle that came up after them are seven years, and also the seven empty heads of grain blasted with the east wind; they will be seven years of famine.
28Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
28That is the thing which I have spoken to Pharaoh. God has shown Pharaoh what he is about to do.
29Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
29Behold, seven years of great plenty throughout all the land of Egypt are coming.
30Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
30Seven years of famine will arise after them, and all the plenty will be forgotten in the land of Egypt. The famine will consume the land,
31І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
31and the plenty will not be known in the land by reason of that famine which follows; for it will be very grievous.
32Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
32The dream was doubled to Pharaoh, because the thing is established by God, and God will shortly bring it to pass.
33Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
33“Now therefore let Pharaoh look for a discreet and wise man, and set him over the land of Egypt.
34Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
34Let Pharaoh do this, and let him appoint overseers over the land, and take up the fifth part of the land of Egypt’s produce in the seven plenteous years.
35І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
35Let them gather all the food of these good years that come, and store grain under the hand of Pharaoh for food in the cities, and let them keep it.
36І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
36The food will be to supply the land against the seven years of famine, which will be in the land of Egypt; so that the land will not perish through the famine.”
37Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
37The thing was good in the eyes of Pharaoh, and in the eyes of all his servants.
38І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
38Pharaoh said to his servants, “Can we find such a one as this, a man in whom is the Spirit of God?”
39Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
39Pharaoh said to Joseph, “Because God has shown you all of this, there is no one so discreet and wise as you.
40Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
40You shall be over my house. All my people will be ruled according to your word. Only in the throne I will be greater than you.”
41Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
41Pharaoh said to Joseph, “Behold, I have set you over all the land of Egypt.”
42І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
42Pharaoh took off his signet ring from his hand, and put it on Joseph’s hand, and arrayed him in robes of fine linen, and put a gold chain about his neck.
43І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
43He made him ride in the second chariot which he had. They cried before him, “Bow the knee!” He set him over all the land of Egypt.
44Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
44Pharaoh said to Joseph, “I am Pharaoh. Without you, no man shall lift up his hand or his foot in all the land of Egypt.”
45І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського. І знявсь Йосиф над Египтом.
45Pharaoh called Joseph’s name Zaphenath-Paneah. He gave him Asenath, the daughter of Potiphera priest of On as a wife. Joseph went out over the land of Egypt.
46І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
46Joseph was thirty years old when he stood before Pharaoh king of Egypt. Joseph went out from the presence of Pharaoh, and went throughout all the land of Egypt.
47Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
47In the seven plenteous years the earth produced abundantly.
48І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
48He gathered up all the food of the seven years which were in the land of Egypt, and laid up the food in the cities. He stored food in each city from the fields around that city.
49І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
49Joseph laid up grain as the sand of the sea, very much, until he stopped counting, for it was without number.
50В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
50To Joseph were born two sons before the year of famine came, whom Asenath, the daughter of Potiphera priest of On, bore to him.
51Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
51Joseph called the name of the firstborn Manasseh, “For”, he said, “God has made me forget all my toil, and all my father’s house.”
52Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
52The name of the second, he called Ephraim: “For God has made me fruitful in the land of my affliction.”
53Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
53The seven years of plenty, that were in the land of Egypt, came to an end.
54І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
54The seven years of famine began to come, just as Joseph had said. There was famine in all lands, but in all the land of Egypt there was bread.
55Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
55When all the land of Egypt was famished, the people cried to Pharaoh for bread, and Pharaoh said to all the Egyptians, “Go to Joseph. What he says to you, do.”
56А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
56The famine was over all the surface of the earth. Joseph opened all the store houses, and sold to the Egyptians. The famine was severe in the land of Egypt.
57Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
57All countries came into Egypt, to Joseph, to buy grain, because the famine was severe in all the earth.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.