1 Мойсея 41
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
1After two years Pharao had a dream. He thought he stood by the river,
2І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
2Out of which came up seven kine, very beautiful and fat: and they fed in marshy places.
3Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
3Other seven also came up out of the river, ill favoured, and leanfleshed: and they fed on the very bank of the river, in green places:
4І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
4And they devoured them, whose bodies were very beautiful and well conditioned. So Pharao awoke.
5І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
5He slept again, and dreamed another dream: Seven ears of corn came up upon one stalk full and fair:
6А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
6Then seven other ears sprung up thin and blasted,
7І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
7And devoured all the beauty of the former. Pharao awaked after his rest:
8І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
8And when morning was come, being struck with fear, he sent to all the interpreters of Egypt, and to all the wise men: and they being called for, he told them his dream, and there was not any one that could interpret it.
9Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
9Then at length the chief butler remembering, said: I confess my sin:
10Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
10The king being angry with his servants, commanded me and the chief baker to be cast into the prison of the captain of the soldiers:
11І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
11Where in one night both of us dreamed a dream foreboding things to come.
12Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
12There was there a young man a Hebrew, servant to the same captain of the soldiers: to whom we told our dreams,
13Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
13And we heard what afterwards the event of the thing proved to be so. For I was restored to my office: and he was hanged upon a gibbet.
14Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
14Forthwith at the king’s command, Joseph was brought out of the prison, and they shaved him, and changing his apparel, brought him in to him.
15Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
15And he said to him: I have dreamed dreams, and there is no one that can expound them: Now I have heard that thou art very wise at interpreting them.
16Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
16Joseph answered: Without me, God shall give Pharao a prosperous answer.
17Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
17So Pharao told what he had dreamed: Methought I stood upon the bank of the river,
18Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
18And seven kine came up out of the river exceeding beautiful and full of flesh: and they grazed on green places in a marshy pasture.
19Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
19And behold, there followed these, other seven kine, so very ill favoured and lean, that I never saw the like in the land of Egypt:
20І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
20And they devoured and consumed the former,
21І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
21And yet gave no mark of their being full: but were as lean and ill favoured as before. I awoke, and then fell asleep again,
22І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
22And dreamed a dream: Seven ears of corn grew upon one stalk, full and very fair.
23Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
23Other seven also thin and blasted, sprung of the stock:
24І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те зʼясувати.
24And they devoured the beauty of the former: I told this dream to the conjecturers, and there is no man that can expound it.
25І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
25Joseph answered: The king’s dream is one: God hath shewn to Pharao what he is about to do.
26Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
26The seven beautiful kine, and the seven full ears, are seven years of plenty: and both contain the same meaning of the dream.
27І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
27And the seven lean and thin kine that came up after them, and the seven thin ears that were blasted with the burning wind, are seven years of famine to come:
28Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
28Which shall be fulfilled in this order:
29Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
29Behold, there shall come seven years of great plenty in the whole land of Egypt:
30Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
30After which shall follow other seven years of so great scarcity, that all the abundance before shall be forgotten: for the famine shall consume all the land,
31І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
31And the greatness of the scarcity shall destroy the greatness of the plenty.
32Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
32And for that thou didst see the second time a dream pertaining to the same thing: it is a token of the certainty, and that the word of God cometh to pass, and is fulfilled speedily.
33Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
33Now therefore let the king provide a wise and industrious man, and make him ruler over the land of Egypt:
34Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
34That he may appoint overseers over all the countries: and gather into barns the fifth part of the fruits, during the seven fruitful years,
35І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
35That shall now presently ensue: and let all the corn be laid up under Pharao’s hands and be reserved in the cities.
36І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
36And let it be in readiness, against the famine of seven years to come, which shall oppress Egypt, and the land shall not be consumed with scarcity.
37Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
37The counsel pleased Pharao and all his servants.
38І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
38And he said to them: Can we find such another man, that is full of the spirit of God?
39Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
39He said therefore to Joseph: Seeing God hath shewn thee all that thou hast said, can I find one wiser and one like unto thee?
40Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
40Thou shalt be over my house, and at the commandment of thy mouth all the people shall obey: only in the kingly throne will I be above thee.
41Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
41And again Pharao said to Joseph: Behold, I have appointed thee over the whole land of Egypt.
42І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
42And he took his ring from his own hand, and gave it into his hand: and he put upon him a robe of silk, and put a chain of gold about his neck.
43І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
43And he made him go up into his second chariot, the crier proclaiming that all should bow their knee before him, and that they should know he was made governor over the whole land of Egypt.
44Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
44And the king said to Joseph: I am Pharao; without thy commandment no man shall move hand or foot in all the land of Egypt.
45І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського. І знявсь Йосиф над Египтом.
45And he turned his name, and called him in the Egyptian tongue, The saviour of the world. And he gave him to wife Aseneth the daughter of Putiphare priest of Heliopolis. Then Joseph went out to the land of Egypt:
46І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
46(Now he was thirty years old when he stood before king Pharao) and he went round all the countries of Egypt.
47Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
47And the fruitfulness of the seven years came: and the corn being bound up into sheaves was gathered together into the barns of Egypt.
48І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
48And all the abundance of grain was laid up in every city.
49І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
49And there was so great abundance of wheat, that it was equal to the sand of the sea, and the plenty exceeded measure.
50В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
50And before the famine came, Joseph had two sons born: whom Aseneth the daughter of Putiphare priest of Heliopolis bore unto him.
51Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
51And he called the name of the firstborn Manasses, saying: God hath made me to forget all my labours, and my father’s house.
52Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
52And he named the second Ephraim, saying: God hath made me to grow in the land of my poverty.
53Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
53Now when the seven years of the plenty that had been in Egypt were past:
54І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
54The seven years of scarcity, which Joseph had foretold, began to come: and the famine prevailed in the whole world, but there was bread in all the land of Egypt.
55Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
55And when there also they began to be famished, the people cried to Pharao for food. And he said to them: Go to Joseph: and do all that he shall say to you.
56А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
56And the famine increased daily in all the land: and Joseph opened all the barns, and sold to the Egyptians: for the famine had oppressed them also.
57Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
57And all provinces came into Egypt, to buy food, and to seek some relief of their want.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.