1 Мойсея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
1The LORD visited Sarah as he had said, and the LORD did to Sarah as he had spoken.
2І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
2Sarah conceived, and bore Abraham a son in his old age, at the set time of which God had spoken to him.
3І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
3Abraham called his son who was born to him, whom Sarah bore to him, Isaac.
4Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
4Abraham circumcised his son, Isaac, when he was eight days old, as God had commanded him.
5Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
5Abraham was one hundred years old when his son, Isaac, was born to him.
6Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
6Sarah said, “God has made me laugh. Everyone who hears will laugh with me.”
7І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
7She said, “Who would have said to Abraham that Sarah would nurse children? For I have borne him a son in his old age.”
8І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
8The child grew and was weaned. Abraham made a great feast on the day that Isaac was weaned.
9Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
9Sarah saw the son of Hagar the Egyptian, whom she had borne to Abraham, mocking.
10Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
10Therefore she said to Abraham, “Cast out this servant and her son! For the son of this servant will not be heir with my son, Isaac.”
11Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
11The thing was very grievous in Abraham’s sight on account of his son.
12І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
12God said to Abraham, “Don’t let it be grievous in your sight because of the boy, and because of your servant. In all that Sarah says to you, listen to her voice. For your offspring will be named through Isaac.
13Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
13I will also make a nation of the son of the servant, because he is your child.”
14Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
14Abraham rose up early in the morning, and took bread and a container of water, and gave it to Hagar, putting it on her shoulder; and gave her the child, and sent her away. She departed, and wandered in the wilderness of Beersheba.
15Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
15The water in the container was spent, and she put the child under one of the shrubs.
16Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
16She went and sat down opposite him, a good way off, about a bow shot away. For she said, “Don’t let me see the death of the child.” She sat opposite him, and lifted up her voice, and wept.
17Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
17God heard the voice of the boy. The angel of God called to Hagar out of the sky, and said to her, “What troubles you, Hagar? Don’t be afraid. For God has heard the voice of the boy where he is.
18Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
18Get up, lift up the boy, and hold him with your hand. For I will make him a great nation.”
19І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
19God opened her eyes, and she saw a well of water. She went, filled the container with water, and gave the boy a drink.
20І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
20God was with the boy, and he grew. He lived in the wilderness, and as he grew up, he became an archer.
21І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
21He lived in the wilderness of Paran. His mother got a wife for him out of the land of Egypt.
22Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
22At that time, Abimelech and Phicol the captain of his army spoke to Abraham, saying, “God is with you in all that you do.
23Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
23Now, therefore, swear to me here by God that you will not deal falsely with me, nor with my son, nor with my son’s son. But according to the kindness that I have done to you, you shall do to me, and to the land in which you have lived as a foreigner.”
24І рече Авраам: Кленусь.
24Abraham said, “I will swear.”
25І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
25Abraham complained to Abimelech because of a water well, which Abimelech’s servants had violently taken away.
26І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
26Abimelech said, “I don’t know who has done this thing. You didn’t tell me, and I didn’t hear of it until today.”
27І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
27Abraham took sheep and cattle, and gave them to Abimelech. Those two made a covenant.
28І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
28Abraham set seven ewe lambs of the flock by themselves.
29І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
29Abimelech said to Abraham, “What do these seven ewe lambs, which you have set by themselves, mean?”
30І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
30He said, “You shall take these seven ewe lambs from my hand, that it may be a witness to me, that I have dug this well.”
31Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
31Therefore he called that place Beersheba, because they both swore an oath there.
32І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
32So they made a covenant at Beersheba. Abimelech rose up with Phicol, the captain of his army, and they returned into the land of the Philistines.
33І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
33Abraham planted a tamarisk tree in Beersheba, and there he called on the name of the LORD, the Everlasting God.
34Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.
34Abraham lived as a foreigner in the land of the Philistines many days.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.