1 Мойсея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
1And the LORD visited Sarah as he had said, and the LORD did unto Sarah as he had spoken.
2І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
2For Sarah conceived, and bare Abraham a son in his old age, at the set time of which God had spoken to him.
3І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
3And Abraham called the name of his son that was born unto him, whom Sarah bare to him, Isaac.
4Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
4And Abraham circumcised his son Isaac being eight days old, as God had commanded him.
5Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
5And Abraham was an hundred years old, when his son Isaac was born unto him.
6Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
6¶ And Sarah said, God hath made me to laugh, so that all that hear will laugh with me.
7І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
7And she said, Who would have said unto Abraham, that Sarah should have given children suck? for I have born him a son in his old age.
8І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
8And the child grew, and was weaned: and Abraham made a great feast the same day that Isaac was weaned.
9Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
9¶ And Sarah saw the son of Hagar the Egyptian, which she had born unto Abraham, mocking.
10Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
10Wherefore she said unto Abraham, Cast out this bondwoman and her son: for the son of this bondwoman shall not be heir with my son, even with Isaac.
11Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
11And the thing was very grievous in Abraham’s sight because of his son.
12І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
12¶ And God said unto Abraham, Let it not be grievous in thy sight because of the lad, and because of thy bondwoman; in all that Sarah hath said unto thee, hearken unto her voice; for in Isaac shall thy seed be called.
13Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
13And also of the son of the bondwoman will I make a nation, because he is thy seed.
14Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
14And Abraham rose up early in the morning, and took bread, and a bottle of water, and gave it unto Hagar, putting it on her shoulder, and the child, and sent her away: and she departed, and wandered in the wilderness of Beer-sheba.
15Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
15And the water was spent in the bottle, and she cast the child under one of the shrubs.
16Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
16And she went, and sat her down over against him a good way off, as it were a bowshot: for she said, Let me not see the death of the child. And she sat over against him , and lift up her voice, and wept.
17Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
17And God heard the voice of the lad; and the angel of God called to Hagar out of heaven, and said unto her, What aileth thee, Hagar? fear not; for God hath heard the voice of the lad where he is .
18Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
18Arise, lift up the lad, and hold him in thine hand; for I will make him a great nation.
19І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
19And God opened her eyes, and she saw a well of water; and she went, and filled the bottle with water, and gave the lad drink.
20І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
20And God was with the lad; and he grew, and dwelt in the wilderness, and became an archer.
21І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
21And he dwelt in the wilderness of Paran: and his mother took him a wife out of the land of Egypt.
22Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
22¶ And it came to pass at that time, that Abimelech and Phichol the chief captain of his host spake unto Abraham, saying, God is with thee in all that thou doest:
23Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
23Now therefore swear unto me here by God that thou wilt not deal falsely with me, nor with my son, nor with my son’s son: but according to the kindness that I have done unto thee, thou shalt do unto me, and to the land wherein thou hast sojourned.
24І рече Авраам: Кленусь.
24And Abraham said, I will swear.
25І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
25And Abraham reproved Abimelech because of a well of water, which Abimelech’s servants had violently taken away.
26І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
26And Abimelech said, I wot not who hath done this thing: neither didst thou tell me, neither yet heard I of it , but to day.
27І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
27And Abraham took sheep and oxen, and gave them unto Abimelech; and both of them made a covenant.
28І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
28And Abraham set seven ewe lambs of the flock by themselves.
29І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
29And Abimelech said unto Abraham, What mean these seven ewe lambs which thou hast set by themselves?
30І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
30And he said, For these seven ewe lambs shalt thou take of my hand, that they may be a witness unto me, that I have digged this well.
31Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
31Wherefore he called that place Beer-sheba; because there they sware both of them.
32І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
32Thus they made a covenant at Beer-sheba: then Abimelech rose up, and Phichol the chief captain of his host, and they returned into the land of the Philistines.
33І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
33¶ And Abraham planted a grove in Beer-sheba, and called there on the name of the LORD , the everlasting God.
34Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.
34And Abraham sojourned in the Philistines’ land many days.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.