1 Мойсея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Synodal Translation (Синодальный перевод)
1І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
1И призрел Господь на Сарру, как сказал; и сделал Господь Сарре, как говорил.
2І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
2Сарра зачала и родила Аврааму сына в старости его во время, о котором говорил ему Бог;
3І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
3и нарек Авраам имя сыну своему, родившемуся у него, которого родила ему Сарра, Исаак;
4Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
4и обрезал Авраам Исаака, сына своего, в восьмой день, как заповедал ему Бог.
5Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
5Авраам был ста лет, когда родился у него Исаак, сын его.
6Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
6И сказала Сарра: смех сделал мне Бог; кто ни услышит обо мне, рассмеется.
7І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
7И сказала: кто сказал бы Аврааму: Сарра будет кормить детей грудью? ибо в старости его я родила сына.
8І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
8Дитя выросло и отнято от груди; и Авраам сделал большой пир в тот день, когда Исаак сын его отнят был от груди.
9Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
9И увидела Сарра, что сын Агари Египтянки, которого она родила Аврааму, насмехается над ее сыном, Исааком,
10Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
10и сказала Аврааму: выгони эту рабыню и сына ее, ибо не наследует сын рабыни сей с сыном моим Исааком.
11Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
11И показалось это Аврааму весьма неприятным ради сына его Измаила.
12І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
12Но Бог сказал Аврааму: не огорчайся ради отрока и рабыни твоей; во всем, что скажет тебе Сарра, слушайся голоса ее, ибо в Исааке наречется тебе семя;
13Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
13и от сына рабыни Я произведу великий народ, потому что он семя твое.
14Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
14Авраам встал рано утром, и взял хлеба и мех воды, и дал Агари, положив ей на плечи, и отрока, и отпустил ее. Она пошла, и заблудилась в пустыне Вирсавии;
15Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
15и не стало воды в мехе, и она оставила отрока под одним кустом
16Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
16и пошла, села вдали, в расстоянии на один выстрел из лука. Ибо она сказала: не хочу видеть смерти отрока. И она села поодаль против него, и подняла вопль, и плакала;
17Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
17и услышал Бог голос отрока оттуда, где он был; и Ангел Божий с неба воззвал к Агари и сказал ей: что с тобою, Агарь? не бойся; Бог услышал голос отрока оттуда, где он находится;
18Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
18встань, подними отрока и возьми его за руку, ибо Я произведу от него великий народ.
19І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
19И Бог открыл глаза ее, и она увидела колодезь с водою живою, и пошла, наполнила мех водою и напоила отрока.
20І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
20И Бог был с отроком; и он вырос, и стал жить в пустыне, и сделался стрелком из лука.
21І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
21Он жил в пустыне Фаран; и мать его взяла ему жену из земли Египетской.
22Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
22И было в то время, Авимелех с Фихолом, военачальником своим, сказал Аврааму: с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь;
23Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
23и теперь поклянись мне здесь Богом, что ты не обидишь ни меня, ни сына моего, ни внука моего; и как я хорошо поступал с тобою, так и ты будешь поступать со мною и землею, в которой ты гостишь.
24І рече Авраам: Кленусь.
24И сказал Авраам: я клянусь.
25І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
25И Авраам упрекал Авимелеха за колодезь с водою, который отняли рабы Авимелеховы.
26І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
26Авимелех же сказал ему: не знаю, кто это сделал, и ты не сказал мне; я даже и не слыхал о том доныне.
27І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
27И взял Авраам мелкого и крупного скота и дал Авимелеху, и они оба заключили союз.
28І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
28И поставил Авраам семь агниц из стада мелкого скота особо.
29І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
29Авимелех же сказал Аврааму: на что здесь сии семь агниц из стада овец, которых ты поставил особо?
30І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
30Авраам сказал: семь агниц сих возьми от руки моей, чтобы они были мне свидетельством, что я выкопал этот колодезь.
31Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
31Потому и назвал он сие место: Вирсавия, ибо тут оба они клялись
32І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
32и заключили союз в Вирсавии. И встал Авимелех и Фихол, военачальник его, и возвратились в землю Филистимскую.
33І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
33И насадил Авраам при Вирсавии рощу и призвал там имя Господа, Бога вечного.
34Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.
34И жил Авраам в земле Филистимской, как странник, дни многие.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.