1 Мойсея
Chapter 31
Kulish and Puluj Bible (…
vs Synodal Translatio…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers

1 Мойсея 31

Kulish and Puluj Bible (1905)
Synodal Translation (Синодальный перевод)
1Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.
1И услышал Иаков слова сынов Лавановых, которые говорили: Иаков завладел всем, что было у отца нашего, и из имения отца нашего составил все богатство сие.
2І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.
2И увидел Иаков лице Лавана, и вот, оно не таково к нему, как было вчера и третьего дня.
3Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.
3И сказал Господь Иакову: возвратись в землю отцов твоих и на родину твою; и Я буду с тобою.
4Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.
4И послал Иаков, и призвал Рахиль и Лию в поле, к стаду мелкого скота своего,
5І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.
5и сказал им: я вижу лице отца вашего, что оно ко мне не таково, как было вчера и третьего дня; но Бог отца моего был со мною;
6І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
6вы сами знаете, что я всеми силами служил отцу вашему,
7Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.
7а отец ваш обманывал меня и раз десять переменял награду мою; но Бог не попустил ему сделать мне зло.
8Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
8Когда сказал он, что скот с крапинами будет тебе в награду, то скот весь родил с крапинами. А когда он сказал: пестрые будут тебе в награду, то скот весь и родил пестрых.
9Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
9И отнял Бог весь скот у отца вашего и дал его мне.
10І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
10Однажды в такое время, когда скот зачинает, я взглянул и увидел во сне, и вот козлы и овны, поднявшиеся на скот на коз и овец пестрые, с крапинами и пятнами.
11І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!
11Ангел Божий сказал мне во сне: Иаков! Я сказал: вот я.
12І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
12Он сказал: возведи очи твои и посмотри: все козлы и овны, поднявшиеся на скот на коз и овец, пестрые, с крапинами и с пятнами, ибо Я вижу все, что Лаван делает с тобою;
13Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
13Я Бог явившийся тебе в Вефиле, где ты возлил елей на памятник и где ты дал Мне обет; теперь встань, выйди из земли сей и возвратись в землю родины твоей и Я буду с тобою.
14І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпо́дї, в батька нашого?
14Рахиль и Лия сказали ему в ответ: есть ли еще нам доля и наследство в доме отца нашего?
15Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.
15не за чужих ли он нас почитает? ибо он продал нас и съел даже серебро наше;
16Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
16посему все имение и богатство, которое Бог отнял у отца нашего, есть наше и детей наших; итак делай все, что Бог сказал тебе.
17Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.
17И встал Иаков, и посадил детей своих и жен своих на верблюдов,
18І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.
18и взял с собою весь скот свой и все богатство свое, которое приобрел, скот собственный его, который он приобрел в Месопотамии, и все свое, чтобы идти к Исааку, отцу своему, в землю Ханаанскую.
19Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;
19И как Лаван пошел стричь скот свой, то Рахиль похитила идолов, которые были у отца ее.
20І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.
20Иаков же похитил сердце у Лавана Арамеянина, потому что не известил его, что удаляется.
21І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.
21И ушел со всем, что у него было; и, встав, перешел реку и направился к горе Галаад.
22Переказано ж Лабанові на третїй день, що Яков утїк.
22На третий день сказали Лавану Арамеянину, что Иаков ушел.
23І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах.
23Тогда он взял с собою сынов и родственников своих, и гнался за ним семь дней, и догнал его на горе Галаад.
24Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві снї, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом.
24И пришел Бог к Лавану Арамеянину ночью во сне и сказал ему: берегись, не говори Иакову ни доброго, ни худого.
25І наздогнав Лабан Якова. Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах.
25И догнал Лаван Иакова; Иаков же поставил шатер свой на горе, и Лаван со сродниками своими поставил на горе Галаад.
26Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси? Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки?
26И сказал Лаван Иакову: что ты сделал? для чего ты обманул меня, и увел дочерей моих, как плененных оружием?
27Чого втїкав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене? Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями.
27зачем ты убежал тайно, и укрылся от меня, и не сказал мне? я отпустил бы тебя с веселием и с песнями, с тимпаном и с гуслями;
28І не дозволив єси менї цїлувати внуки мої й дочки мої. Се ж учинив єси по дурному, вдїявши таке.
28ты не позволил мне даже поцеловать внуков моих и дочерей моих; безрассудно ты сделал.
29Тепер би мав я силу покарати тебе, та Бог отця твого вчора вночі рече до мене, словами: Остерегайся звязуватись із Яковом.
29Есть в руке моей сила сделать вам зло; но Бог отца вашего вчера говорил ко мне и сказал: берегись, не говори Иакову ни хорошего, ни худого.
30Нехай би ти пійшов геть тому́, що тяжко зажуривсь по госпо́дї отця твого, про що ж украв єси боги мої?
30Но пусть бы ты ушел, потому что ты нетерпеливо захотел быть в доме отца твоего,- зачем ты украл богов моих?
31Відказав же Яков і рече до Лабана: Бо злякався, думаючи, що поодіймаєш дочки твої в мене і усе моє,
31Иаков отвечал Лавану и сказал: я боялся, ибо я думал, не отнял бы ты у меня дочерей своих.
32У кого ж ізнайдеш боги твої, той не жити ме на сьвітї. Перед нашою браттєю познавай, що твоє в мене, та й бери собі. Не знав же Яков, що Рахеля покрала боги.
32И сказал Иаков: у кого найдешь богов твоих, тот не будет жив; при родственниках наших узнавай, что есть твоего у меня, и возьми себе. Иаков не знал, что Рахиль, жена его, украла их.
33Увійшовши ж Лабан у Яковів намет і в Леїну кущу, і в кущу двох рабинь, не знайшов. Увійшов же й у намет Рахелин.
33И ходил Лаван в шатер Иакова, и в шатер Лии, и в шатер двух рабынь, и обыскивал, но не нашел. И, выйдя из шатра Лии, вошел в шатер Рахили.
34Рахеля ж узяла ідоли, та й підложила під верблюдове сїдло, та й сїла на них. І обшарив Лабан усю кущу, та й не знайшов.
34Рахиль же взяла идолов, и положила их под верблюжье седло, и села на них. И обыскал Лаван весь шатер; но не нашел.
35І каже батькові свойму: Не гнївись, панотченьку, що не можу встати перед тобою; бо звичайне женське в мене. Шукав же він та й не знайшов ідолів.
35Она же сказала отцу своему: да не прогневается господин мой, что я не могу встать пред тобою, ибо у меня обыкновенное женское. И Лаван искал во всем шатре, но не нашел идолов.
36Прогнївився ж Яков і звязавсь у сварку з Лабаном: Яка провина моя? Який гріх мій, що вганяв єси так гаряче за мною?
36Иаков рассердился и вступил в спор с Лаваном. И начал Иаков говорить и сказал Лавану: какая вина моя, какой грех мой, что ты преследуешь меня?
37Переглянув єси всї речі домові в мене, що ж ізнайшов єси з усїх річей дому твого? Поклади тутеньки перед браттєю твоєю й браттєю моєю, щоб розсудили між обома нами.
37ты осмотрел у меня все вещи в доме моем, что нашел ты из всех вещей твоего дома? покажи здесь пред родственниками моими и пред родственниками твоими; пусть они рассудят между нами обоими.
38Двайцять років оце вже я з тобою. Вівцї твої й кози твої не звергали, і баранїв із отари твоєї не їв я.
38Вот, двадцать лет я был у тебя; овцы твои и козы твои не выкидывали; овнов стада твоего я не ел;
39Зьвіроїдини не принїс до тебе; із мого нїс я втрату сю; з мого власного вимагав єси, чи вхоплено в день, чи в ночі.
39растерзанного зверем я не приносил к тебе, это был мой убыток; ты с меня взыскивал, днем ли что пропадало, ночью ли пропадало;
40У день бо пекла мене спека, в ночі морозила холоднеча, і сон утїкав од очу в мене.
40я томился днем от жара, а ночью от стужи, и сон мой убегал от глаз моих.
41Так пробував я двайцять років у твоїй господї. Парубкував я чотирнайцять років задля двох дочок твоїх і шість років за вівцї твої, ти ж переміняв плату мою десять раз.
41Таковы мои двадцать лет в доме твоем. Я служил тебе четырнадцать лет за двух дочерей твоих и шесть лет за скот твой, а ты десять раз переменял награду мою.
42Коли б не Бог отця мого, Бог Авраамів, та не страх Ізааків був ізо мною, певно тепер в порожнї випустив би єси мене. Бідуваннє моє й працю рук моїх побачив Бог і докорив тебе вчора в ночі.
42Если бы не был со мною Бог отца моего, Бог Авраама и страх Исаака, ты бы теперь отпустил меня ни с чем. Бог увидел бедствие мое и труд рук моих и вступился за меня вчера.
43Відказав же Лабан, і каже до Якова: Дочки, мої дочки, і дїти, мої дїти, і скотина, моя скотина, і все, що видиш, то моє; що ж можу я заподїяти сим дочкам моїм або дїтям, що вони породили?
43И отвечал Лаван и сказал Иакову: дочери - мои дочери; дети - мои дети; скот - мой скот, и все, что ты видишь, это мое: могу ли я что сделать теперь с дочерями моими и с детьми их, которые рождены ими?
44Оце ж нумо чинити умову, я й ти, і нехай він буде за сьвідка між мною й тобою.
44Теперь заключим союз я и ты, и это будет свидетельством между мною и тобою. При сем Иаков сказал ему: вот, с нами нет никого; смотри, Бог свидетель между мною и тобою.
45І взявши Яков каменя, поставив його на спомин.
45И взял Иаков камень и поставил его памятником.
46Каже ж Яков до браттї своєї: Назбирайте каміння. І назбирали каміння й зробили могилу і трапезували там на могилї.
46И сказал Иаков родственникам своим: наберите камней. Они взяли камни, и сделали холм, и ели и пили там на холме. И сказал ему Лаван: холм сей свидетель сегодня между мною и тобою.
47І прозвав його Лабан Егар-Сагадута; Яков же прозвав його Галлед.
47И назвал его Лаван: Иегар-Сагадуфа; а Иаков назвал его Галаадом.
48Каже ж Лабан до Якова: Ся могила, се сьвідок між мною й тобою. Тим і прізвище дано могилї Галлед.
48И сказал Лаван Иакову: сегодня этот холм и памятник, который я поставил, между мною и тобою свидетель. Посему и наречено ему имя: Галаад,
49І Мизпа від того, що Лабан сказав: Нехай вартує Господь між мною й тобою, як ми розійдемось різно одни з одним.
49также: Мицпа, оттого, что Лаван сказал: да надзирает Господь надо мною и над тобою, когда мы скроемся друг от друга;
50Коли зневажати меш дочок моїх або візьмеш над мої дочки жен, не чоловік буде між нами, нї! Бог сьвідок між мною й тобою.
50если ты будешь худо поступать с дочерями моими, или если возьмешь жен сверх дочерей моих, то, хотя нет человека между нами, который бы видел, но смотри, Бог свидетель между мною и между тобою.
51І каже Лабан Яковові: Дивись на сю могилу і дивись на стовпа, що я поставив між мною й тобою.
51И сказал Лаван Иакову: вот холм сей и вот памятник, который я поставил между мною и тобою;
52Ся могила сьвідок і сей стовп сьвідок, що не перейду за сю могилу до тебе, і ти не перейдеш за сю могилу і за сього стовпа до мене на шкоду.
52этот холм свидетель, и этот памятник свидетель, что ни я не перейду к тебе за этот холм, ни ты не перейдешь ко мне за этот холм и за этот памятник, для зла;
53Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їх отця, суди між нами. І клявсь Яков страхом отця свого Ізаака.
53Бог Авраамов и Бог Нахоров да судит между нами, Бог отца их. Иаков поклялся страхом отца своего Исаака.
54І принїс Яков жертву на горі, і покликав браттє своє до вживання хлїба солї, і вживали хлїб сїль, та й обночувались на горі.
54И заколол Иаков жертву на горе и позвал родственников своих есть хлеб; и они ели хлеб и пили и ночевали на горе.
55Уставши ж Лабан рано в ранцї, цїлував сини й дочки свої і благословив їх, і рушив у дорогу, і вернувсь на займище своє.
55И встал Лаван рано утром и поцеловал внуков своих и дочерей своих, и благословил их. И пошел и возвратился Лаван в свое место.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.