1 Мойсея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
1Visitavit autem Dominus Saram, sicut promiserat: et implevit quæ locutus est.
2І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
2Concepitque et peperit filium in senectute sua, tempore quo prædixerat ei Deus.
3І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
3Vocavitque Abraham nomen filii sui, quem genuit ei Sara, Isaac:
4Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
4et circumcidit eum octavo die, sicut præceperat ei Deus,
5Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
5cum centum esset annorum: hac quippe ætate patris, natus est Isaac.
6Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
6Dixitque Sara: Risum fecit mihi Deus: quicumque audierit, corridebit mihi.
7І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
7Rursumque ait: Quis auditurus crederet Abraham quod Sara lactaret filium, quem peperit ei jam seni?
8І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
8Crevit igitur puer, et ablactatus est: fecitque Abraham grande convivium in die ablactationis ejus.
9Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
9Cumque vidisset Sara filium Agar Ægyptiæ ludentem cum Isaac filio suo, dixit ad Abraham:
10Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
10Ejice ancillam hanc, et filium ejus: non enim erit hæres filius ancillæ cum filio meo Isaac.
11Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
11Dure accepit hoc Abraham pro filio suo.
12І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
12Cui dixit Deus: Non tibi videatur asperum super puero, et super ancilla tua: omnia quæ dixerit tibi Sara, audi vocem ejus: quia in Isaac vocabitur tibi semen.
13Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
13Sed et filium ancillæ faciam in gentem magnam, quia semen tuum est.
14Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
14Surrexit itaque Abraham mane, et tollens panem et utrem aquæ, imposuit scapulæ ejus, tradiditque puerum, et dimisit eam. Quæ cum abiisset, errabat in solitudine Bersabee.
15Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
15Cumque consumpta esset aqua in utre, abjecit puerum subter unam arborum, quæ ibi erant.
16Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
16Et abiit, seditque e regione procul quantum potest arcus jacere: dixit enim: Non videbo morientem puerum: et sedens contra, levavit vocem suam et flevit.
17Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
17Exaudivit autem Deus vocem pueri: vocavitque angelus Dei Agar de cælo, dicens: Quid agis Agar? noli timere: exaudivit enim Deus vocem pueri de loco in quo est.
18Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
18Surge, tolle puerum, et tene manum illius: quia in gentem magnam faciam eum.
19І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
19Aperuitque oculos ejus Deus: quæ videns puteum aquæ, abiit, et implevit utrem, deditque puero bibere.
20І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
20Et fuit cum eo: qui crevit, et moratus est in solitudine, factusque est juvenis sagittarius.
21І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
21Habitavitque in deserto Pharan, et accepit illi mater sua uxorem de terra Ægypti.
22Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
22Eodem tempore dixit Abimelech, et Phicol princeps exercitus ejus, ad Abraham: Deus tecum est in universis quæ agis.
23Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
23Jura ergo per Deum, ne noceas mihi, et posteris meis, stirpique meæ: sed juxta misericordiam, quam feci tibi, facies mihi, et terræ in qua versatus es advena.
24І рече Авраам: Кленусь.
24Dixitque Abraham: Ego jurabo.
25І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
25Et increpavit Abimelech propter puteum aquæ quem vi abstulerunt servi ejus.
26І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
26Responditque Abimelech: Nescivi quis fecerit hanc rem: sed et tu non indicasti mihi, et ego non audivi præter hodie.
27І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
27Tulit itaque Abraham oves et boves, et dedit Abimelech: percusseruntque ambo fœdus.
28І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
28Et statuit Abraham septem agnas gregis seorsum.
29І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
29Cui dixit Abimelech: Quid sibi volunt septem agnæ istæ, quas stare fecisti seorsum?
30І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
30At ille: Septem, inquit, agnas accipies de manu mea: ut sint mihi in testimonium, quoniam ego fodi puteum istum.
31Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
31Idcirco vocatus est locus ille Bersabee: quia ibi uterque juravit.
32І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
32Et inierunt fœdus pro puteo juramenti.
33І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
33Surrexit autem Abimelech, et Phicol princeps exercitus ejus, reversique sunt in terram Palæstinorum. Abraham vero plantavit nemus in Bersabee, et invocavit ibi nomen Domini Dei æterni.
34Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.
34Et fuit colonus terræ Palæstinorum diebus multis.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.