2. Коринћанима 10

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

Kulish and Puluj Bible (1905)

1А сам ја, Павле, молим вас кротости ради и тишине Христове, који сам пред вама понижен према вама, а кад нисам код вас, слободан сам према вама.

1Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;

2Молим пак да ми не буде потребно кад будем код вас, онако слободан бити као што мислим да смем против неких који мисле за нас да по телу живимо;

2благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.

3јер ако и живимо по телу, не боримо се по телу.

3Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:

4Јер оружје нашег војевања није телесно, него силно од Бога на раскопавање градова, да кваримо помисли

4(бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)

5и сваку висину која се подиже на познање Божије, и робимо сваки разум за покорност Христу,

5руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,

6и у приправности имамо освету за сваку непокорност, кад се изврши ваша покорност.

6і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.

7Гледате ли на оно што вам је пред очима? Ако се ко узда да је Христов нека мисли опет у себи да како је он Христов тако смо и ми Христови.

7Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.

8Јер ако се шта и више похвалим влашћу нашом коју нам даде Господ на поправљање, а не на кварење ваше, нећу се постидети.

8Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.

9Али да се не покажем као да вас плашим посланицама;

9(Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, —

10јер су посланице, вели, тешке и јаке, а кад је телом пред нама, слаб је, и реч његова не ваља ништа.

10бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, —

11Ово нека помисли такав да какви смо у речи по посланицама кад нисмо код вас, такви смо и у делу кад смо ту.

11такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).

12Јер не смемо себе мешати или се поредити с другима који хвале сами себе; али кад сами по себи себе мере и пореде сами себе са собом, не разумевају.

12Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.

13А ми се нећемо хвалити преко мере, него по мери правила ког нам Бог меру раздели да допремо и до вас.

13Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.

14Јер се ми далеко не простиремо, као да не досежемо до вас; јер допресмо и до вас с јеванђељем Христовим,

14Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.

15не хвалећи се преко мере у туђим пословима, имајући пак наду кад узрасте вера ваша да ћемо се у вама величати по правилу свом изобилно,

15Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,

16да у далеким странама од вас проповедимо јеванђеље, и да се не похвалимо оним што је по туђем правилу урађено.

16щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.

17А који се хвали, Господом нека се хвали.

17Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.

18Јер онај није ваљан који се сам хвали, него ког Господ хвали.

18Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.