Второе послание к Коринфянам 10
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Я же, Павел, который лично между вами скромен, а заочно против вас отважен, убеждаю вас кротостью и снисхождением Христовым.
1Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;
2Прошу, чтобы мне по пришествии моем не прибегать к той твердой смелости, которую думаю употребить против некоторых, помышляющих о нас, что мы поступаем по плоти.
2благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.
3Ибо мы, ходя во плоти, не по плоти воинствуем.
3Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:
4Оружия воинствования нашего не плотские, но сильные Богом на разрушение твердынь: ими ниспровергаем замыслы
4(бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)
5и всякое превозношение, восстающее против познания Божия, и пленяем всякое помышление в послушание Христу,
5руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,
6и готовы наказать всякое непослушание, когда ваше послушание исполнится.
6і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.
7На личность ли смотрите? Кто уверен в себе, что он Христов, тот сам по себе суди, что, как он Христов, так и мы Христовы.
7Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.
8Ибо если бы я и более стал хвалиться нашею властью, которую Господь дал нам к созиданию, а не к расстройству вашему, то не остался бы в стыде.
8Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.
9Впрочем, да не покажется, что я устрашаю вас только посланиями.
9(Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, —
10Так как некто говорит: в посланиях он строг и силен, а в личном присутствии слаб, и речь его незначительна, -
10бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, —
11такой пусть знает, что, каковы мы на словах в посланиях заочно, таковы и на деле лично.
11такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).
12Ибо мы не смеем сопоставлять или сравнивать себя с теми, которые сами себя выставляют: они измеряют себя самими собою и сравнивают себя с собою неразумно.
12Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.
13А мы не без меры хвалиться будем, но по мере удела, какой назначил нам Бог в такую меру, чтобы достигнуть и до вас.
13Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.
14Ибо мы не напрягаем себя, как не достигшие до вас, потому что достигли и до вас благовествованием Христовым.
14Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.
15Мы не без меры хвалимся, не чужими трудами, но надеемся, с возрастанием веры вашей, с избытком увеличить в вас удел наш,
15Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,
16так чтобы и далее вас проповедывать Евангелие, а не хвалиться готовым в чужом уделе.
16щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.
17Хвалящийся хвались о Господе.
17Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.
18Ибо не тот достоин, кто сам себя хвалит, но кого хвалит Господь.
18Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.